Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій у справі про відшкодування збитків у розмірі понад 7,4 млн грн директором діагностичного центру, що закупив реагенти для виявлення штамів коронавірусу за завищеною ціною. Про це йдеться в постанові КГС ВС.

Діагностичний центр звернувся до господарського суду з позовом до директора центру про стягнення з нього 7 408 875 грн, які він витратив у 2021 році на реагенти для виявлення РНК коронавірусів SARS-CoV-2 та подібного SARS-CoV за вдвічі завищеною ціною.

Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позов, мотивуючи свої рішення тим, що такі дії відповідача призвели до негативних наслідків для діагностичного центру. Відповідач оскаржив рішення в касаційній інстанції.

Касаційний господарський суд залишив його скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Суд зазначив, що під час застосування ст. 92 ЦК України та ст. 89 ГК України потрібно оцінювати не лише формальну сторону – дотримання посадовою особою положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників / акціонерів тощо, оскільки, якщо посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства. При цьому, вирішуючи питання відповідальності директора товариства перед товариством, суд виходить із презумпції, що він діяв у найкращих інтересах товариства, його рішення були незалежними та обґрунтованими.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи та беручи до уваги недоведеність і необґрунтованість відповідачем необхідності придбання реагентів саме за завищеною в два рази ціною, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що відповідач, будучи директором діагностичного центру, діяв недобросовісно, нерозумно та всупереч інтересам центру, що призвело до збитків для товариства на суму 7 408 875 грн.

Зазначена сума є різницею між сумою, яку сплатив діагностичний центр, та сумою, яку міг не сплачувати, якби придбав товар у своїх постійних контрагентів за нижчими цінами. Тобто діагностичний центр при добросовісних і розумних діях директора в його інтересах міг не витрачати додаткові кошти на оплату реагентів. Відповідач не довів відсутності своєї вини у виникненні зазначених збитків позивача.

Верховний Суд узяв до уваги також те, що відповідач повинен був усвідомлювати, що його дії призводять до необґрунтованого та надмірного витрачання грошових коштів і негативних наслідків для позивача.

Постанова КГС ВС від 17 серпня 2023 року у cправі № 902/183/22 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/113035699.

Верховний Суд