Верховний Суд виснував, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Сам факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною в таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Позивачка звернулася з позовом до банку про захист прав споживача та стягнення грошових коштів. Як стверджувала позивачка, невідомі особи шахрайськими діями заволоділи доступом до додатка банку на її телефоні й безперешкодно з боку служби безпеки банку заволоділи коштами, які були на її карткових рахунках, на суму понад 100 тис. грн. Виявивши безпідставне списання коштів, позивачка повідомила про цей факт банк і звернулася до правоохоронних органів. Однак банк відмовився добровільно повернути належні їй кошти.

При відмові в задоволенні позову апеляційний суд вважав, що спірні операції позивачка вчинила за допомогою картки, яка була додана до сервісу Google Pay, який дозволяє безконтактне зняття готівки за допомогою засобів ідентифікації (паролі, QR-код, у тому числі сформований за допомогою системи інтернет-банкінгу, CVV/CVC-кодів, тощо), без розголошення яких інша особа, навіть перевипустивши сім-картку або маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б ні зайти до додатка банку, ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти з його рахунку.

З огляду на викладене вище Верховний Суд не погодився з такими висновками апеляційного суду й зазначив, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивачки, не довів, що вона своїми діями чи бездіяльністю сприяла в доступі до власного карткового рахунку. Списання грошових коштів відбулося не за розпорядженням позивачки, і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Тому суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення позову.

Постанова КЦС ВС від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 (провадження № 61-8249св23) – https://reyestr.court.go v.ua/Review/112872788.

Верховний Суд