Правовий висновок

Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм покладається лише на автомобільних перевізників, а не на власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

23 серпня 2023 року Верховний Суд засилив рішення 7ААС та ЧОАС у справі № 600/1407/22-а.

У цій справі громадянин звернувся з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51000,00 грн., винесену Відділом Укртрансбезпеки за результатами перевірки транспортного засобу (вантажний спеціалізований самоскид) марки “DAF CF 85”, що їй належить. Санкції було накладено за результатами перевірки транспортного засобу за порушення вимог абзацу 17 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.

При цьому позивач не є ані учасником дорожнього руху, ані перевізником, що здійснює перевезення вантажів, оскільки транспортний засіб вибув з його користування з 20 липня 2021 року та був переданий ТОВ на підставі договору найму (оренди) транспортного засобу, що також підтверджується Формою № 20-ОПП.

Згідно з вказаним актом встановлено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %, при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. За вказане порушення передбачена відповідальність: за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу – штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абз. 17 ч. 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”). В акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів вказана марка автомобіля – «DAF» модель CF 85 і  нормативно допустима маса транспортного засобу 40,00 т, фактична маса – 30,550 т. Також вказано фактичне осьове навантаження 8,95/21,50 тонн при нормативно допустимому 16/16.

Рішення судів:

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року, позов задоволено в повному обсязі. Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з того, що позивач у спірних правовідносинах не належить до категорії автомобільних перевізників у контексті Закону України “Про автомобільний транспорт” та з огляду на договір найму (оренди) транспортного засобу, укладеного 20 липня 2021 року між позивачем та ТОВ.

Суди зазначили, що відповідно до частини другої статті 29 Закону України від 30.06.2023 № 3353-ХІІ “Про дорожній рух” з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Суть правового спору:

За приписами статті 33 Закону України від 08.09.2005 № 2862-IV “Про автомобільні дороги”, рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Дотримання габаритно-вагових параметрів, наявність дозвільних документів на виконання перевезень, відповідність виду перевезень, наявність відповідних ліцензій, внесення перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначені Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно із п. 4 Правил № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданого перевізникові Державтоінспекцією, або на підставі документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

У справі, що розглядалася, позивач є власником транспортного засобу, який перевірявся Відділом Укртрансбезпеки, однак, як встановлено судами, 20 липня 2021 року між позивачем та ТОВ  укладено договір найму (оренди) транспортного засобу «DAF» модель CF 85.

Таким чином, спірним у цій справі є питання правомірності стягнення саме з позивача як власника транспортного засобу адміністративно-господарських санкцій та визначення такого власника перевізником.

Так, абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III, визначено, що суб`єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, – є автомобільний перевізник.

Визначення автомобільного перевізника є у статті 1 Закону № 2344-III та означає фізичну або юридичну особу, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Колегія суддів 7ААС виходила передусім з того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом 17 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

При цьому автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III).

Водночас надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом 17 частини першої статті 60 Закону № 2344-III. Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть збігатись.

З рішенням суду можна ознайомитись в ЄДРСР за посиланням: https://reestr.court.gov.ua/Review/113021393