Спори щодо оскарження постанови державного виконавця про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з примусового виконання наказів господарського суду, стороною в яких є боржник, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, підлягають розгляду господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Велика Палата Верховного Суду вкотре зауважила, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, з дня введення в дію 21 жовтня 2019 року КУзПБ повинен здійснювати виключно господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Визначення юрисдикційності всіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який за умови своєчасного звернення може реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.

За обставинами цієї справи, товариство, щодо якого відкрито провадження про банкрутство, звернулося до адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України про скасування постанов державного виконавця стосовно поновлення вчинення виконавчих дій. Апеляційний адміністративний суд позов задовольнив, а зазначені постанови визнав протиправними та скасував.

НБУ як стягувач у виконавчому провадженні оскаржив це рішення до Верховного Суду. Скаржник посилався на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків ВС у подібних правовідносинах про те, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, має здійснювати виключно господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Велика Палата ВС вказала, що суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів. Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Обов’язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий, є участь у ньому суб’єкта владних повноважень. Однак, як зауважила ВП ВС, сама собою участь у спорі суб’єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні зважати на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

Відповідно до ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.

Тож з огляду на наведене ВП ВС дійшла висновку, що оскаржувані в цій справі судові рішення ухвалено без дотримання правил предметної юрисдикції.

Постанова ВП ВС від 31 серпня 2023 року у справі № 640/26320/20 (провадження № 11-97апп23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/113396910.

Верховний Суд