Про це суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Василь Крат сказав під час презентації четвертого тому Науково-практичного коментаря до Цивільного кодексу України «Право інтелектуальної власності» за редакцією д. ю. н., професора, члена-кореспондента НАПрН України Інни Спасибо-Фатєєвої, у підготовці якого суддя взяв участь.

Василь Крат прокоментував у виданні гл. 44 ЦК України «Право інтелектуальної власності на торговельну марку». «Я багато років із захопленням спостерігаю, яким чином розвивається, видозмінюється правове регулювання в цій сфері та як зміни відображаються в судовій практиці», – сказав він.

У коментарі суддя, зокрема, проаналізував характеристики ТМ. По-перше, це позначення, тобто певний символ. По-друге, ТМ є таким позначенням, яке здатне вирізнити з однорідних товарів (послуг) певні товари (послуги). Основна спрямованість ТМ – «індивідуалізація» товарів і послуг. У цьому виявляється її дистинктивний (розрізняльний) характер.

Суддя КЦС ВС зауважив, що при створенні ТМ може бути наявний творчий процес, але він нівелюється, законодавець змістив основний акцент на виключних правах, які належать відповідному суб’єкту або декільком суб’єктам. Цей підхід, що відображений у доктрині, підтримує і КЦС ВС. Відповідні характеристики ТМ наведені в постанові суду від 26 січня 2022 року у справі № 750/13341/19.   

Василь Крат акцентував, що суб’єкт, який планує зареєструвати те чи інше позначення, з урахуванням основоположних засад приватного права, які притаманні праву інтелектуальної власності, повинен діяти добросовісно, не допускати зловживань і враховувати, що позначення не має використовуватися не з метою індивідуалізації товарів і послуг.

У постанові від 17 листопада 2021 року у справі № 757/30424/18-ц КЦС ВС вказав, що особа, яка заявляє вимогу про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг, сама має діяти добросовісно, не допускати зловживання правом, зокрема й на реєстрацію певного позначення як знака для товарів та послуг не з метою індивідуалізації товарів і послуг, а з метою перешкоджання іншому суб’єкту у використанні певного позначення.

Під час заходу суддя розповів про актуальне питання щодо можливості / неможливості реєстрації як ТМ емодзі, хоча воно й не увійшло до презентованого видання. Зокрема, у ст. 7 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2017/1001 від 14 червня 2017 року про торговельну марку Європейського Союзу передбачено, що реєстрації не підлягають торговельні марки, які не мають розрізняльних ознак. Апеляційна рада EUIPO погодилася з рішенням відхилити оспорюване позначення через відсутність розрізняльного характеру для різних послуг, пов’язаних із фінансами, нерухомістю та будівництвом, у класах 36 і 37.

Суддя також звернув увагу на те, що не може бути торговельною маркою. Законодавець цьому питанню не приділяє багато уваги, подібна ситуація наявна і в доктрині приватного права. Василь Крат виокремив такі позначення, як символіка непідприємницьких товариств і символіка територіальних громад. Він зауважив, що стосовно символіки непідприємницьких товариств іноді з’являються подвійні правові режими, коли відповідні позначення одночасно реєструються як символіка і як ТМ. Стосовно символіки територіальних громад у законодавстві взагалі не вказано, чи можуть вони бути зареєстровані як ТМ. Тому, на думку судді, варто обміркувати можливі шляхи врегулювання цих прогалин.

Цікавим є питання про застосування конструкції спільності до ТМ. У різних сферах приватного права законодавець конструює певні правові режими. З урахуванням сутності прав «збудовані» відповідні конструкції, зокрема: у сфері речового права – спільна власність (гл. 26 ЦК України); у сфері зобов’язального права – зобов’язання із множинністю осіб (статті 540–544 ЦК України); у сфері інтелектуальної власності – спільність прав (ст. 428 ЦК України). Відповідно до ст. 493 ЦК України право ІВ на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам. Тобто відповідне правове регулювання допускає спільність виключних прав на ТМ. У постанові від 8 травня 2019 року у справі № 646/1750/17 КЦС ВС вказав: тлумачення ст. 428 ЦК України свідчить, що в ній передбачено конструкцію спільності прав інтелектуальної власності. При цьому законодавець не пов’язує спільну належність прав інтелектуальної власності з правовим режимом спільної власності, оскільки вона є притаманною для речових відносин.

У презентованому Коментарі порушено питання, як бути, коли перетинаються правові режими спільних прав і спільного сумісного майна подружжя. Інна Спасибо-Фатєєва аргументує, чому спільні права не можуть бути спільним майном подружжя. Натомість Василь Крат обґрунтовує протилежний підхід, оскільки на рівні як гл. 44 ЦК України, так і Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не передбачено певних винятків щодо невіднесення права на торговельну марку до спільного майна подружжя. «Ми довго дискутували з цього приводу і, зрештою, вирішили помістити до Коментаря дві позиції, щоб читачі змогли з ними ознайомитися, погодитися або не погодитися. Це є приводом більше заглибитися в тематику», – сказав Василь Крат. Інна Спасибо-Фатєєва зазначила: «Читач може побачити, які аргументи існують на користь тієї чи іншої позиції. Можливо, в нього будуть ще якісь аргументи. Принаймні він буде ознайомлений із обґрунтуванням позицій».

Четвертий том Науково-практичного коментаря до Цивільного кодексу України «Право інтелектуальної власності» було представлено 14 вересня 2023 року в онлайн-режимі.

Презентація Василя Крата – https://is.gd/oF948V.

Верховний Суд