Від початку російської збройної агресії у 2014 році перед судами України постала низка проблем як організаційного, так і правового характеру, адже чинне на той момент законодавство ще не було адаптоване до нових реалій. З того часу КК України та КПК України активно доповнювалися новими нормами. Зокрема, було запроваджено інститут in absentia – спеціальної процедури кримінального провадження за відсутності обвинуваченої особи. Її застосування є дуже актуальним у сучасних умовах.

До того ж законодавець посилив відповідальність за низку кримінальних правопорушень, зокрема за злочини проти основ національної безпеки та інші злочини, вчинені в умовах воєнного стану, а також доповнив Особливу частину КК України новими статтями, що передбачають відповідальність за колабораційну діяльність та пособництво державі-агресору.

Про це зазначив Голова Верховного Суду Станіслав Кравченко під час Всеукраїнської науково-практичної конференції «Українська держава і право в умовах війни».

Очільник ВС також зауважив, що з початком повномасштабної війни перед судовою системою постало ще більше викликів. Частина судів розташована на тимчасово окупованих територіях, значна кількість – в зоні проведення активних бойових дій, а будівлі судів у деокупованих населених пунктах розграбовані та не мають ані належної матеріально-технічної бази, ані кадрового забезпечення для відновлення роботи.

Станом на 28 серпня 2023 року за період повномасштабного вторгнення рф в Україні зареєстровано понад 105 тис. кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів. При цьому суди забезпечують не тільки розгляд відповідних проваджень по суті, а й здійснюють судовий контроль на стадії досудового розслідування таких злочинів. Ця категорія справ на сьогодні є найчисленнішою серед усіх інших.

Станіслав Кравченко запевнив, що попри всі складнощі судова система здійснює свої повноваження на належному рівні. За його словами, Верховний Суд свідомий того, що на нього покладено завдання щодо формування єдиної практики для всіх судів України, і в цьому аспекті ВС значною мірою покладається на наукову спільноту. Тож перед ухваленням кожного рішення, що матиме вагоме значення для правозастосовної практики, судді консультуються з науковцями, зокрема із членами Науково-консультативної ради при ВС.

Допомога вчених-правників особливо необхідна судам, коли постає питання щодо тлумачення норм матеріального права, які вже давно були закріплені в КК України, але необхідність їх практичного застосування вперше виникла лише з початком війни.

Крім того, Голова ВС додав, що суди орієнтовані на те, щоб узгоджувати свою практику з підходами, що сформовані Міжнародним кримінальним судом, та критеріями визначення понять, які містяться в міжнародних конвенціях.

Про роботу Верховного Суду в умовах дії правового режиму воєнного стану розповів голова Касаційного адміністративного суду у складі ВС Михайло Смокович. Він зазначив, що війна вже привнесла і продовжує привносити чимало проблем в організацію роботи судів України. Одним із проблемних аспектів у сфері правосуддя є зменшення кадрового суддівського корпусу, що зумовлює велике процесуальне навантаження на кожного суддю.

Доповідач поінформував, що за період дії воєнного стану до КАС ВС надійшли 60 301 справа та матеріал, а розглянуто за цей період 65 645 справ і матеріалів з урахуванням залишків. Наведені цифри доводять, що Верховний Суд працює безперервно й дуже потужно, навіть в умовах війни.

Наступний аспект охоплює питання процесуального характеру, зокрема можливості ухвалення рішень у режимі онлайн. Це питання стало основним, оскільки суди стикнулися з такими проблемами: стрімка окупація окремих територій України призвела до того, що частина судових справ залишилася на непідконтрольній частині держави; частину судових справ знищено вогнем чи пошкоджено, знищено окремі архіви справ; інші справи наразі не можливо передати на підконтрольну територію; неоцифровані судові справи.

Окрім цього, виникають складнощі щодо зворотного зв’язку із сторонами судового процесу через те, що за період війни значна кількість осіб змінили місце проживання тимчасово чи постійно, а також щодо того, що не всі учасники судового процесу працюють через е-кабінети із судами, і щодо порушення процесуальних строків.

Михайло Смокович зазначив, що КАС ВС у своїй практиці дотримується позиції, що лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку. Особливо це стосується органу державної влади, який має навести відповідні обґрунтування та докази того, як саме введення воєнного стану вплинуло на його роботу.

Що стосується умов реалізації судами функцій і повноважень, то багато приміщень судів постраждало, багато не мають бомбосховищ. До прикладу, судді, працівники апаратів судів, сторони під час тривог і ракетних обстрілів знаходять прихисток у підземних станціях метро. Проте, незважаючи на всі виклики сьогодення, Суд робить усе можливе для того, щоб забезпечити права людини у сфері публічно-правових відносин.

Захід організовано Інститутом держави і права імені В. М. Корецького НАН України та Фондом інституційного розвитку української науки.

Верховний Суд