Закон про правотворчу діяльність (реєстр.№ 5707) покликаний зробити законодавчі процеси зрозумілими та ефективними та врегулювати діяльність та відносини, що пов’язані з плануванням, розробкою, прийняттям, застосуванням нормативно-правових актів та моніторингом їх виконання.

Наразі державні механізми формування публічної політики є недосконалими, тому що немає злагодженої комунікації між суб’єктами правотворчої діяльності, а законодавчі ініціативи часто є неузгодженими з програмними документами або між собою.

Відсутність єдиного злагодженого підходу до роботи з нормативно-правовими актами призвела до того, що станом на сьогодні кількість чинних нормативно-правових актів в Україні перевищує 1 млн - що є юридичною катастрофою як для правотворців, так і громадян.

Прийнятим законом встановлюються та змістовно розкриваються такі основні принципи правотворчої діяльності, як принцип системності та комплексності; принцип пропорційності; принцип ресурсної забезпеченості.

Окрім того, закон про правотворчу діяльність вводить єдиний категорійно-понятійний апарат, тобто визначаються такі поняття, як «норма», «закон», «кодекс», «нормативно-правовий акт».

Прийнятий закон також визначає ієрархічну систему нормативно правових актів згідно з їх юридичної сили. Таким чином, усувається плутанина щодо вищої юридичної сили одного акта над іншим.

Закон про правотворчу діяльність закладає основи законодавчого процесу «від початку до кінця», в тому числі законодавчо закріплюючи етапи розробки проектів законів.

Верховна Рада України