У міжнародному праві кодифіковані підстави для обмеження судового імунітету іноземної держави внаслідок завдання фізичної шкоди особі або збитків майну, так званий деліктний виняток (англ. «tort exсeption»), а саме:

• принцип територіальності: місце дії / бездіяльності має бути на території держави суду;
• присутність автора дії / бездіяльності на території держави суду в момент вчинення дії / бездіяльності (агента чи посадової особи іноземної держави);
• дія / бездіяльність імовірно може бути привласнена державі;
• відповідальність за дії / бездіяльність передбачена положеннями законодавства держави суду;
• завдання смерті, фізичної шкоди особі, збитків майну чи його втрата;
• причинно-наслідковий зв’язок між діями / бездіяльністю і завданням смерті, фізичної шкоди особі або збитків майну чи його втратою.

Про це нагадала суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Ольга Ступак у своєму виступі на тему «Подолання судового імунітету країни-агресора у практиці національних судів як передумова відшкодування збитків» під час круглого столу «Міжнародна співпраця в питаннях реалізації заморожених російських активів на користь України».

Доповідачка зауважила, що перше рішення ВС, яке стосувалося подолання судового імунітету країни-агресора (постанова КЦС ВС від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19), змінило правові підходи в українській судовій практиці. До цього в національній системі не було подібних прецедентів, тож пошук правових підстав та шляхів вирішення ситуації став справжнім викликом. Міжнародний досвід свідчить, що зазвичай питання відшкодування шкоди вирішувалися вже після завершення збройного конфлікту, а не під час його тривання, що й стало основною складністю.

У своєму рішенні ВС, керуючись міжнародними документами та судовою практикою, пояснив, чому українські суди можуть ігнорувати імунітет країни-агресора в цьому випадку.

«Суд України, розглядаючи справу, у якій відповідачем визначено рф, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії рф, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни», – йшлося у постанові. Водночас Ольга Ступак звернула увагу учасників заходу на те, що іноземні колеги позитивно сприйняли рішення та визнали, що воно не суперечить міжнародній правовій практиці.

Також суддя згадала про постанови КЦС ВС від 18 травня 2022 року у справах № 428/11673/19 і № 760/17232/20-ц. У них було вказано, що судовий імунітет рф не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності. Крім того, підтримання юрисдикційного імунітету рф позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що прямо суперечить положенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

«Звернення позивача до українського суду є єдиним розумним та допустимим способом захисту, позбавлення якого означало б позбавлення права на доступ до суду взагалі», – констатувала суддя КЦС ВС.

Серед іншого, Ольга Ступак акцентувала на необхідності бачити під час розгляду справ причинно-наслідковий зв’язок між збитками, завданими конкретній особі, та діями країни-агресора. Наприклад, у постанові ОП КЦС ВС від 5 грудня 2022 року у справі № 490/6057/19 було встановлено зв’язок між смертю військовослужбовця та військовою агресією рф.

Окрему увагу доповідачка приділила питанню належного повідомлення учасників справи, які перебувають на території країни-агресора. Після розірвання всіх дипломатичних відносин між країнами 24 лютого 2022 року було ухвалено рішення діяти так само, як і за необхідності інформування осіб, які перебувають на тимчасово окупованій території, а саме: розміщувати відповідну інформацію про кожну таку справу на офіційному вебпорталі судової влади України. На переконання судді, задля дотримання всіх процесуальних вимог необхідно було б також внести зміни до процесуальних кодексів та створити на національному рівні відповідне регулювання повідомлення учасників судового процесу, які перебувають в рф. Відповідні законопроєкти вже були зареєстровані у Верховній Раді України.

Зараз усі національні суди, розглядаючи справи про відшкодування збитків фізичним та юридичним особам у цій категорії, використовують висновки ВС у контексті можливості та підстав для ігнорування юрисдикційного імунітету країни-агресора, як це передбачає національне процесуальне законодавство. Суддя зауважила, що наразі ці рішення не оскаржуються іншою стороною, однак є імовірність цього в майбутньому. Саме тому необхідно з особливою ретельністю стежити за дотриманням усіх процесуальних правил та стандартів правосуддя і доказування.

На переконання Ольги Ступак, в Україні судді мають високий професійний рівень, тож зможуть належним чином обґрунтувати судові рішення про відшкодування шкоди особам, які постраждали від збройної агресії. Лише такий підхід сприятиме тому, що в майбутньому рішення українських судів матимуть перспективи визнання та виконання в іноземних юрисдикціях.

З презентацією судді можна ознайомитися за посиланням: https://is.gd/GkYH1E.

У круглому столі взяли участь судді, науковці, представники парламенту, адвокатури, правоохоронної системи, громадськості й бізнесу України та світу.

Захід відбувся за ініціативою Ради адвокатів Київської області в особі Комітету з питань взаємодії з військовою адміністрацією, правоохоронними органами та судовою системою для забезпечення захисту цивільного населення в умовах воєнного стану та за підтримки Міжнародного благодійного фонду «Українське відродження ХХІ сторіччя». Круглий стіл організовано організаційним комітетом Міжнародної науково-практичної конференції «Міжнародна мережева співпраця у подоланні наслідків збройних конфліктів: кейс України».

Переглянути запис виступу спікерів на круглому столі можна за посиланням: https://is.gd/UL4RbO.

Верховний Суд