Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» визначив, що суди є суб’єктами, які здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії насильству за ознакою статі. Тож суди мають долучатися до процесу напрацювання змін до цього Закону, адже питання щодо його актуалізації назріло вже давно.

На цьому наголосила суддя Верховного Суду у Касаційному кримінальному суді Надія Стефанів під час установчого засідання робочої групи з підготовки змін і доповнень до зазначеного Закону. Робоча група створена на виконання рішення, ухваленого за результатами засідання Комісії з питань координації взаємодії органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків «Протидія домашньому насильству в період війни та відновлення, з урахуванням потреб різних цільових груп».

Спікерка вказала, що готова надати свої пропозиції для удосконалення не лише профільного Закону, а й іншого законодавства, яке стосується протидії домашньому насильству з урахуванням судової практики.

Суддя ВС зазначила, що у 2017 році відбулися революційні законодавчі зміни в контексті запобігання та протидії домашньому насильству, але навіть ці зміни вже потребують актуалізації з урахуванням норм Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція), яка була ратифікована 2022 року. Зокрема, Стамбульська конвенція містить визначення таких термінів, як «насильство стосовно жінок», «домашнє насильство» – цих визначень у Законі України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» немає.

Надія Стефанів сказала про те, що судова практика не є однорідною, особливо у визначеннях насильства за ознакою статі, домашнього насильства, гендерно зумовленого насильства. Крім того, визначення поняття насильства стосовно жінок часто помилково вважається ширшим за поняття домашнього насильства.

Тому спікерка переконана, що визначення поняття домашнього насильства треба імплементувати в цей Закон таким чином, щоб воно відповідало міжнародним конвенціям та спрямовувало національну судову практику в єдине русло.

Верховний Суд