Спірні правовідносини у цій справі слід розглядати за положеннями Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, яким не передбачено надання спадкоємцю додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

До Рівненського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга від представника позивачки, поданої на рішення суду попередньої інстанції, яким його довірительці відмовлено у задоволенні позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Вважаючи таке рішення незаконним та необґрунтованим, апелянт наполягав на скасуванні оскаржуваного рішення та ухваленні нового — про задоволення позовних вимог позивачки.

Рівненський апеляційний суд відхилив апеляційні вимоги з наступних підстав.

Суду відомо, що в 1999 році спадкодавець заповів все належне йому майно синові та доньці.

Після смерті спадкодавця у 2021 році майно успадкував син, який проживав з батьком, вів з ним спільне господарство, сплачував комірне та земельний податок.

Такі обставини позивачкою у суді не спростовані.

Днем відкриття спадщини, яку фактично прийняв його син, вважається день смерті. Тобто спадщина відкрилася до введення в дію Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) 2004 року, а тому, враховуючи положення частин 4, 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, спірні правовідносини регулюються нормами ЦК УРСР, яким не передбачено надання спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. 

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 18.01.2018 року у справі № 556/1354/15-ц. Також зазначені положення підтверджуються висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 6 лютого 2019 року № 14-608цс18 (справа № 145/797/15-ц) та Верховним Судом у постанові від 15 травні 2019 року № 61-39068св18 (справа № 391/769/17).

Крім того, колегія суддів вважає доцільним зазначити, що не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивачки щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення самого факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку.

Позивачка у справі не надала суду належних і допустимих доказів ні на підтвердження фактичного прийняття спадщини, ні на підтвердження поважності причин пропуску строку для її прийняття. А наведені нею причини пропуску цього строку не свідчать про наявність об’єктивних, непереборних, істотних труднощів для вчинення дій, пов’язаних із прийняттям спадщини.

Залишаючи оскаржуване рішення суду без змін, Рівненський апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про застосування до спірних правовідносин положень Цивільного кодексу УРСР, оскільки спадкодавець помер до 1 січня 2004 року і спадщина була прийняття до набрання чинності ЦК України.