Під час XI Міжнародного судово-правового форуму секретар судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Олег Васьковський взяв участь в обговоренні з експертами низки актуальних кейсів на болючу й важливу тему, яка виникла у зв’язку з війною та збройною агресією рф і щоденно впливає не тільки на кожного українця, а й на господарську діяльність.

Застосування, правове регулювання мораторіїв та відшкодування шкоди в умовах війни – головні питання, на яких зосередився суддя КГС ВС.

Говорячи про мораторій у процесуальному сенсі, доповідач зазначив, що цей термін слід розуміти як призупинення реалізації певного процесуального права або виконання певного обов'язку (наприклад, заборону на відкриття провадження у справі про банкрутство можна розглядати як введення мораторію на вчинення цієї процесуальної дії у справі про банкрутство).

Щодо нормативного підґрунтя застосування мораторіїв Олег Васьковський  проаналізував чинне законодавство. Зокрема, йдеться про закони України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», «Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розташоване на території проведення антитерористичної операції», «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу – учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку». Також варто звернути увагу на Указ Президента України від 27 серпня 2014 року № 691/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 27 серпня 2014 року "Про заходи щодо удосконалення державної військово-технічної політики"», яким уведено в дію зазначене рішення РНБО України.

На думку секретаря профільної палати КГС, дуже важливий з огляду на надзвичайну кількість мораторних засобів Закон України «Про санкції» щодо запровадження обмежувальних економічних та фінансових  заходів.

Нормативний акт, який викликає багато запитань і активно застосовується в судовій практиці, – це постанова КМУ від 3 березня 2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією російської федерації».

Олег Васьковський проаналізував практику застосування судами цієї постанови КМУ.

У межах справи про банкрутство АТ «НВП "Смілянський електромеханічний завод"» надійшла заява від ТОВ «Представництво "Смілянський електромеханічний завод"» (м. москва) з грошовими вимогами до боржника на суму 18 147 851,79 грн.

ВС постановою від 30 травня 2023 року у справі № 925/1248/21 судові рішення першої та другої інстанцій про залишення без розгляду заяви ТОВ «Представництво "Смілянський електромеханічний завод"» (м. москва) про визнання грошових вимог до боржника скасував і ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні заяви ТОВ. Суд мотивував це тим, що дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов’язань. З моменту запровадження зазначеного мораторію суб’єктивне право осіб – кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений у постанові КМУ № 187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов’язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом.

Прикладом поєднання Закону України «Про санкції» і постанови КМУ № 187 є такий кейс. ТПТК «Кераміст» звернулося з позовом до ПрАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» про стягнення 331 652,52 грн заборгованості за договором постачання.

Кінцевим бенефіціарним власником позивача і його уповноваженою особою є громадянин України, якому належить 98 % статутного капіталу і стосовно якого Указом Президента України від 19 жовтня 2022 року № 726/2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"» запроваджено санкції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що за приписами зазначеного Указу, ст. 1, п. 30 ч. 1 ст. 1  Закону України  «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», підпункту 1 п. 1 постанови КМУ № 187, з урахуванням встановленого мораторію, наявні правові підстави для обмеження права позивача на отримання коштів від відповідача, у зв’язку з чим у позові  відмовив.

Крім того, суддя КГС ВС окреслив проблемні питання про відшкодування шкоди / збитків, завданих збройною агресією рф, зокрема щодо можливості розгляду позовів до рф у господарському процесі; визначення належного відповідача за позовами про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією рф; ігнорування судового імунітету рф під час розгляду справи; належного повідомлення судом про час і місце розгляду справи; виконання рішення про задоволення позовів до рф про відшкодування шкоди.

У цьому контексті він проаналізував кейс щодо боржника, який подав позов до рф у межах справи про банкрутство № 908/1100/22(908/2455/22).

Фермерське господарство «СЮ ЖНИВА» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до держави рф в особі мін’юсту рф про відшкодування майнової шкоди у сумі 3 812 140 896,11 грн, що еквівалентно 130 307 773,95 доларів США.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок збройної агресії рф проти України, тимчасової окупації, оточення та протиправних дій на території Запорізької та Херсонської областей, а саме викрадення військовими держави-агресора зі складських приміщень і зернотоків та знищення врожаю зернових, позивач зазнав збитків у заявленому розмірі.

Господарський суд Запорізької області рішенням від 2 лютого 2023 року позов задовольнив у повному обсязі. На виконання рішення суду було видано наказ.

Як наголосив Олег Васьковський, зазначений кейс є ілюстрацією розпочатого процесу щодо відшкодування шкоди в умовах війни.

Детальніше з презентацією Олега Васьковського можна ознайомитися за посиланням – https://rb.gy/1uhtj.

У межах сесії «Адміністративна юстиція: розвиток практики під час війни» суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Наталія Блажівська розповіла про знакові рішення КАС ВС щодо спорів у сфері оподаткування.

Процедурні порушення під час проведення податкової перевірки були й частково залишаються фундаментальною і глобальною проблемою. Так, спірне питання у справі, яку переглядала палата КАС ВС, ­– можливість окремого оскарження прийнятого за наслідками проведення документальної позапланової перевірки повідомлення-рішення, але саме з підстав допущених порушень контролюючим органом під час призначення та проведення власне перевірки за умови, що допуск до перевірки відбувся.

КАС ВС у постанові від 21 лютого 2021 року у справі  № 826/17123/18 сформулював висновок, що, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, під час оскарження результатів проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень платник податків не позбавлений можливості посилатися на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. Водночас суди мають надавати правову оцінку відповідним підставам позову за їх наявності, а якщо вони не визнані судом такими, що спричиняють протиправність рішень, прийнятих за результатами такої перевірки, – переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Ще в одному висновку, зробленому у постанові  КАС  ВС від 22  вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, яку проаналізувала спікерка, йдеться про те, що під час оскарження податкового повідомлення-рішення платник податків не позбавлений можливості посилатися на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність такого рішення. Протиправність призначення та проведення контролюючим органом перевірки, за результатами якої було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, указує на протиправність податкового повідомлення-рішення, тому немає необхідності перевіряти порушення п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України як підстави для донарахування суми грошового зобов’язання.

Під час доповіді Наталія Блажівська зупинилася також на підставах передання ряду справ з питань оподаткування для розгляду ВП ВС, а також на окремих аспектах подання документів до перевірки, реєстрації податкових накладних, підтвердження реальності господарських операцій, адміністративному  арешті та правових висновках КАС ВС щодо строків звернення до суду.

Детальніше з презентацією Наталії Блажівської можна ознайомитися за посиланням – https://rb.gy/bpr30.

Фото надані виданням «Юридична практика»

Верховний Суд