Війна вплинула на всі аспекти суспільних правовідносин. Якою є актуальна практика Верховного Суду щодо сімейних і спадкових відносин, якими є тенденції розгляду пенсійних і соціальних спорів під час війни, а також про виклики, які виникають під час розгляду кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів, говорили судді Верховного Суду під час ХІ Міжнародного судово-правового форуму.

Суддя ВС у Касаційному цивільному суді Ольга Ступак і суддя ВС у Касаційному адміністративному суді Володимир Кравчук виступили на сесії «Захист прав в умовах війни».

Ольга Ступак проаналізувала актуальну практику ВС щодо сімейних і спадкових відносин. Вона зазначила, що війна суттєво вплинула на сімейні відносини українців, зокрема багато матерів із дітьми були змушені виїхати за кордон.

Суддя звернула увагу на постанову Об’єднаної палати КЦС ВС від 23 січня 2023 року у справі № 214/1309/21, в якій змінено судову практику й зроблено висновок, що у справах окремого провадження за заявами про встановлення юридичного факту юрисдикція визначається з огляду на його правову мету. Отже, якщо, наприклад, встановлення факту проживання однією сім’єю необхідне для отримання одноразової допомоги у зв’язку із загибеллю чоловіка чи дружини під час проведення бойових дій, таку заяву повинен розглядати адміністративний суд.

Через війну багато судів опинилося на окупованих територіях, інші – знищені ворожими обстрілами. Тому гостро постала проблема щодо відновлення втрачених проваджень. У постанові від 12 червня 2023 року № 2-7985/2003 ОП КЦС ВС вказала, що апеляційні суди повинні розглядати справи, а не закривати провадження, які були відновлені частково в частині судового рішення. Це забезпечить право учасників на апеляційне та, у передбачених законом випадках, касаційне оскарження судового рішення. При цьому суддя зауважила, що апеляційні суди мають повноваження досліджувати докази та ін.

Ольга Ступак навела справу, в якій мати просила суд забезпечити позов про визначення місця проживання дитини, що виїхала за кордон із батьком, шляхом забезпечення спілкування з дитиною засобами телефонного та інтернет-зв’язку (постанова КЦС ВС від 16 березня 2023 року у справі № 520/13963/17). 

В іншій справі дитина, позбавлена батьківського піклування, виїхала за кордон з дитячим будинком, у якому перебувала. Мати, дядько і баба просили суд встановити спосіб участі у спілкуванні з дитиною та повернути її до України. Суди першої та апеляційної інстанцій, з якими погодився КЦС ВС, відмовили в задоволенні позову, в тому числі вказавши, що це не буде відповідати найкращим інтересам дитини (постанова КЦС ВС від 24 травня 2023 року у справі № 463/4550/21). «Сьогодні на території України немає жодного безпечного місця, війна є істотним ризиком, який становить перешкоду для того, щоб діти, які виїхали за кордон у різний спосіб, на сьогодні були повернуті в Україну», – сказала суддя.

В одній зі справ батько просив суд про заборону вивезення дитини за кордон з матір’ю без його згоди. Ольга Ступак зауважила, що суди звикли до справ про надання дозволу на виїзд дитини за кордон, а така справа є нетиповою. Суди першої та апеляційної інстанцій, з якими погодився КЦС ВС, відмовили в задоволенні позову, зокрема, вказавши на відсутність порушеного права позивача, який не довів, що існує небезпека вивезення дитини (постанова КЦС ВС від 12 червня 2023 року у справі № 748/1575/22).

Порушуючи питання спадкових спорів, Ольга Ступак навела постанову КЦС ВС від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21, у якій зроблено висновок, що постановою Кабінету Міністрів України не можна змінювати строки на прийняття спадщини.

Володимир Кравчук розповів про тенденції розгляду пенсійних і соціальних спорів під час війни. Він зауважив, що в Україні сьогодні 10,5 млн пенсіонерів, також мільйони людей отримують різні види пільг і допомоги від держави. Проблема з фінансуванням відповідних видатків державного бюджету була і до повномасштабного вторгнення рф в Україну, а тепер вона стала ще гострішою.  

Воєнний час поставив питання щодо балансу між національною безпекою і захистом приватних прав людини. З одного боку, держава має шанувати ветеранів, з іншого – військовослужбовці, які проходять службу в умовах війни, потребують належного фінансування. Виникає питання, чи можливо обмежити задекларований у багатьох рішеннях ЄСПЛ принцип – відсутність грошей не звільняє державу від обов’язку з виконання своїх соціальних зобов’язань.

Суддя зазначив, що в країні, яка воює, безумовно, в пріоритеті є військові. Це відображається й у рішеннях КСУ. Водночас уряд, ПФ України завжди намагаються обмежити бюджетні витрати, незважаючи на те, військовослужбовців чи пенсіонерів вони стосуються. Сьогодні тенденція до тлумачення законодавства на користь обмеження пенсійних і соціальних виплат посилюється попри існування багатьох правових висновків ВС про незаконність таких обмежень. 

Володимир Кравчук навів постанову КАС ВС від 13 червня 2023 року у справі № 560/8064/22, у якій ідеться про щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, передбачену Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у 2022 році. Інший Закон дав право встановлювати розмір відповідної виплати Кабінету Міністрів України, який визначав цей розмір меншим, ніж передбачено зазначеним  Законом. З 2002 року суди розглянули мільйони справ, у яких ухвалили рішення, що відповідна виплата не може бути меншою, ніж та, що встановлена Законом «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». З цього приводу неодноразово робив висновки КСУ.  

З початком повномасштабної війни постало питання, чи може держава звузити відповідну соціальну гарантію. У грудні 2022 року КАС ВС виснував про можливість обмеження соціальних гарантій з огляду на брак коштів і першочерговість забезпечення національної безпеки. Однак враховуючи, в тому числі, рішення КСУ, ухвалені вже під час війни, у постанові у справі № 560/8064/22 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав КАС ВС відступила від попереднього висновку та вказала, що держава не може відмовитися від зобов’язання щодо додаткових гарантій соціального захисту без рівноцінної заміни.

Володимир Кравчук акцентував, що соціальні гарантії можуть обмежуватися, але важливо, в який спосіб – вони можуть обмежуватися лише законом.

Аналізуючи проблематику розгляду воєнних злочинів, секретар Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Наталія Антонюк зазначила, що суди України формують практику щодо цієї категорії злочинів. Станом на 12 липня 2023 року суди першої інстанції ухвалили рішення у 39 кримінальних провадженнях щодо порушення законів та звичаїв війни, і ці рішення стають предметом апеляційного оскарження.

За словами Наталії Антонюк, одним з основних спільних завдань є побудова роботи таким чином, щоб сторона обвинувачення, сторона захисту і суд однаково розуміли застосування матеріального й процесуального кримінального права. Звичайно, що всі крапки над «і» розставити не вдасться, але принаймні треба задати основні орієнтири.

Суддя ВС зазначила, що у провадженнях, які стосуються воєнних злочинів, обов’язково має встановлюватися контекстуальний елемент. Це досить нове явище для українських правників, науковців і суддів. Контекстуальний елемент свідчить про те, що особа, яка притягується до кримінальної відповідальності за воєнний злочин, усвідомлює, що вона діє саме в контексті збройного конфлікту на території України. Особливістю контекстуального елемента є те, що він вплітається в елементи складу злочину, які є усталеними в національній доктрині кримінального права.

Наталія Антонюк проаналізувала перші процесуальні документи сторони обвинувачення і судові рішення щодо воєнних злочинів та акцентувала на тому, що не потребує доведення факт, що Україна є незалежною і суверенною державою, чи те, що росія веде війну проти України. Це загальновідомі факти, які визнані й державою-агресором. Потребує уваги сам факт перебування конкретного обвинуваченого військовослужбовця рф на території України, доведення того, які саме діяння він вчинив, яким є його статус.

Суддя ВС наголосила на тому, що ст. 438 КК України «Порушення законів та звичаїв війни» є бланкетною, для з’ясування її змісту треба аналізувати велику кількість міжнародних актів. Чи можливе посилання у процесуальних документах та судових рішеннях на Римський статут МКС? З одного боку, Римський статут МКС містить чіткіші формулювання, ніж Женевські конвенції, але з другого – у ст. 438 КК України йдеться лише про міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Тому посилання на Римський статут МКС у текстах процесуальних рішень є можливим лише після посилання на ратифіковані Женевські конвенції.

Наталія Антонюк зауважила, що одним із найскладніших питань під час розгляду кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів є організація процесу. Зазвичай ці провадження слухають за спеціальною процедурою in absentia – за відсутності обвинуваченого. У цьому контексті виникає низка проблем. Одна з них пов’язана з повідомленням обвинуваченого як на етапі досудового розслідування, так і на етапі судового розгляду. Чи достатньо повідомлення в газеті «Урядовий кур’єр»? Навряд чи комбатанти російської армії читають цю газету. Спікерка переконана, що треба вживати максимальних заходів для повідомлення осіб: використовувати, в тому числі, й різноманітні месенджери, соціальні мережі тощо.

На думку Наталії Антонюк, доцільно внести зміни до КПК України та передбачити можливість апеляційного оскарження засудженим рішення першої інстанції, ухваленого за процедурою in absentia. В одній зі справ проти Хорватії ЄСПЛ констатував, що відсутність такої можливості в національному законодавстві Хорватії є порушенням права засудженого.

Також, як вважає суддя ВС, потребує розширення застосування ст. 225 КПК України. Йдеться про упередження повторної травматизації осіб, які є свідками або потерпілими від воєнних злочинів, з використанням можливостей допиту цих осіб слідчим суддею під час досудового розслідування та наступним використанням отриманих показань судом під час ухвалення вироку.

Інший блок проблем стосується захисту. Україна зобов’язана, особливо у провадженнях процедурою in absentia, забезпечити належний захист осіб, яких притягують до відповідальності. Тільки так можна гарантувати справедливий розгляд. Одним із завдань правоохоронної та судової систем України має бути не притягнення до відповідальності будь-кого, а притягнення до відповідальності того, хто винен.

Суддя ВС закликала суддів бути дуже уважними до цих моментів, адже ніхто не хотів би, щоб рішення судів України стали предметом перегляду в ЄСПЛ. Забезпечення якісного, належного і справедливого правосуддя у провадженнях щодо воєнних злочинів є спільним завданням суддів, адвокатів і прокурорів.

Презентація Ольги Ступак – https://rb.gy/bcj7l.

Презентація Володимира Кравчука – https://rb.gy/u6zhn.

Фото видання "Юридична практика"

Верховний Суд