Сторона захисту в цьому кримінальному провадженні ставила питання про недопустимість як доказу винуватості особи протоколу огляду місця події з тих підстав, що ця слідча дія була проведена з порушенням вимог КПК України, оскільки фактично було проведено обшук житла без звернення органу досудового розслідування до слідчого судді на отримання відповідного дозволу.

ККС не погодився із цим доводом захисту та звернув увагу на те, що вказана слідча дія була проведена з дозволу орендаря, яка проживала в квартирі, де проводився огляд, на підставі договору оренди, тобто була тимчасовим володільцем.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 КПК України огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

За наявності згоди особи, яка володіє приміщенням, закон не вимагає звернення до слідчого судді за відповідним дозволом (ч. 1 ст. 233 КПК України).

Крім того, як неодноразово зазначав суд касаційної інстанції, положення ст. 223 КПК України не мають на меті вирішення питань власності. Вони захищають особу від необґрунтованого втручання у сферу її приватності, на яке вона вправі розраховувати у своєму житлі або іншому володінні. Термін «особа, яка володіє» в ч. 1 ст. 233 КПК України охоплює більш широке коло осіб, ніж титульний власник або особа, володіння якої ґрунтується на певних договірних чи інших законних підставах.

Постанова ККС від 20 червня 2023 року у справі № 756/16122/21 (провадження № 51-641км23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/111772574.

Верховний Суд