Конституційні цінності та функції держави, захист конституційності в умовах війни, поняття національної безпеки в межах практики Європейського суду з прав людини – ці та інші питання розглянули на Міжнародній науково-практичній конференції «Національна безпека як конституційна цінність: сучасні виклики», участь у якій узяв голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Михайло Смокович.

Конституція України визначила, що забезпечення національної безпеки є справою всього Українського народу. Ця функція покладається як на ЗСУ, так і на державні органи, зокрема й суди. Михайло Смокович зауважив, що адміністративні суди уповноважені вирішувати низку питань у цій специфічній сфері правовідносин. Так, до юрисдикції адміністративних судів належать справи щодо:

– запобігання та припинення протиправної діяльності товариств, установ, інших організацій, яка посягає на конституційний лад, права і свободи громадян;

– перебування іноземців та осіб без громадянства на території України (примусове повернення в країну походження; примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України, їхнє затримання) тощо.

Очільник КАС ВС також зазначив, що ще одним аспектом забезпечення національної безпеки є формування стійкої практики в цій надважливій сфері. Як приклад доповідач навів ухвалу ВС від 5 січня 2023 року у справі № 991/5572/22 про застосування санкції, у якій Суд сформулював такі висновки:

1) «національна безпека» охоплює стан мирного та стабільного існування держави, а також стан відсутності реальних загроз у сфері суспільно-управлінських і міждержавних відносин;

2) «загроза національній безпеці» означає «наявність ризиків державному суверенітету, конституційному устрою та територіальній цілісності країни, що може зумовити припинення існування країни або її частини»;

3) рішення, які держава приймає в разі наявності реальних загроз національній безпеці, є юридичною підставою для втручання та/або обмеження, зокрема, права власності, права на приватність, права на доступ до інформації та свободи слова;

4) наявність реальних загроз національній безпеці може бути критерієм правомірності певного відступу держави від загальних правил (підходів) щодо дії закону в часі, дотримання принципу законності, принципів змагальності та рівності учасників судового процесу, обов’язковості виконання судового рішення, а також може обмежувати свободу суддівського розсуду (дискреції);

5) головними критеріями визначення правомірності застосування принципу національної безпеки для прийняття рішень суб’єктами владних повноважень є: справедливість (моральність), гуманність, пропорційність, наявність легітимної мети та безальтернативність.

За словами Михайла Смоковича, в такій категорії судових справ дуже важливим фактором ухвалення судового рішення є загальносуспільний і державний інтерес, які в цій категорії судових справ абсолютно збігаються.

Захід організував Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого спільно із Чернівецьким національним університетом імені Юрія Федьковича та Львівським національним університетом імені Івана Франка.

Верховний Суд