Його засудили до смертної кари – розстрілу з конфіскацією всього належного майна – у 1998 році. Хмельницький обласний суд визнав винним за чотирма статтями Кримінального кодексу України (в редакції 1960 року): частин 5,6 ст. 19 (Співучасть), пунктів а, г ст. 93 (Умисне вбивство при обтяжуючих обставинах), ст. 69 (Бандитизм), ч. 3 ст. 155-6 (Незаконна торговельна діяльність). У 2000 році розстріл замінили на довічне позбавлення волі.

Через майже 25 років за ґратами уродженець Кам’янець-Подільського району знову постав перед судом – просив переглянути вирок за нововиявленими обставинами.

За словами засудженого, під час розгляду справи ні йому, ні суду не було відомо про наявність у матеріалах кримінального провадження тому №15. Доказів, що там були, суд не досліджував, а саме вони, стверджував, вказують на його алібі. Крім цього, він заявив про порушення права на захист, оскільки не брав участі сам чи його адвокат у розгляді справи у Верховному Суді України. Тому просив Ярмолинецький районний суд Хмельницької області постановити щодо нього виправдувальний вирок або повернути кримінальну справу на додаткове розслідування.

На час розгляду цієї заяви у суді в Україні ввели воєнний стан – й засуджений звернувся до суду з клопотанням зупинити наразі виконання вироку та обрати йому запобіжний захід, який дозволить виконати громадянський обов’язок із захисту держави. Про готовність взяти його на поруки тоді ж заявила й одна з громадських організацій.

Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, позаяк уважає, що таких обставин немає, а клопотання про зміну запобіжного заходу та зупинення виконання вироку назвав незаконним та необґрунтованим.

За клопотанням захисту суд оголосив матеріали тому №15 кримінальної справи – фінансово-господарські документи, які надійшли з Латвії й зберігалися в обласному архіві.

«При цьому, засудженим не зазначено про наявність жодних нововиявлених обставин у вказаних документах. Судом не встановлено, що вони спростовують факти та мотиви, викладені у вироку Хмельницького обласного суду від 23 грудня 1998 року», – констатував суд, зауваживши, що доказів алібі у документах немає.

Суддівська колегія також вказала, що право засудженого на захист під час розгляду справи в касаційному порядку не було порушено: відповідно до КПК України (в редакції 1960 року) неявка учасників судового процесу, яких повідомлено про день розгляду справи, не є перешкодою для її розгляду в касаційній інстанції, але суд на свій розсуд може їх викликати. Однак при розгляді справи заявника у ВС України в 1999 році йому відмовили у задоволенні клопотання про участь у засіданні.

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області звернув увагу й на те, що скасування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд розглядає виключно за клопотанням прокурора. Проте заявник – засуджений, а не обвинувачений, й до нього не застосовуються положення КПК, які регламентують процедуру обрання, зміни чи скасування запобіжного заходу.    

Відтак суд залишив без розгляду його клопотання про зміну запобіжного заходу, у задоволенні іншого – про направлення справи на додаткове розслідування та зупинення виконання вироку й заяви про його перегляд за нововиявленими обставинами – відмовив.

Ухвала не набрала законної сили та може бути оскаржена до апеляційного суду.