У березні 2022 року у раніше неодноразово засудженого за вчинення умисних корисливих злочинів громадянина Т. виник злочинний умисел заволодіти чужим майном шляхом обману під приводом продажу бронежилета. З цією метою в одній із груп соціальної мережі він розмістив відповідне оголошення, на яке відгукнулась потерпіла В. і переказала на вказаний ним рахунок гроші, але обіцяного бронежилета не отримала.

Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 7 квітня 2023 року громадянина Т. визнано винуватим за частиною 2 статті 190 (шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому) Кримінального кодексу України  та призначено покарання у виді одного року позбавлення волі.

Не погодившись із судовим рішенням у частині призначеного покарання, Т. подав апеляційну скаргу, в якій просив не позбавляти його волі, а призначити покарання у виді обмеження волі строком на один рік. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що на його утриманні перебувають дружина з двома неповнолітніми дітьми та її мати. Також вказав, що впродовж досудового слідства та під час судового розгляду він давав правдиві покази і активно сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся у вчиненому та відшкодував потерпілій завдану шкоду.

У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, прийшла до висновку, що судом першої інстанції винесено законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, обрані вид та міра покарання – пропорційні тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі обвинуваченого і підстави для пом'якшення покарання відсутні.

Разом із тим колегія суддів наголосила: оскільки обвинувачений офіційно ніде не працював, раніше неодноразово судимий, за місцем реєстрації характеризувався посередньо і вчинив новий умисний корисливого злочин у період дії воєнного стану на території України, суд першої інстанції правомірно обрав Т. покарання у виді позбавлення волі. Призначення покарання у виді обмеження волі, про що поставив питання апелянт, не досягне мети його застосування, оскільки не призведе до перевиховання та виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу обвинуваченого Т. залишила без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 7 квітня 2023 року – без змін.

Тернопільський апеляційний суд