Аналіз підходів, сформованих у судовій практиці, свідчить про те, що розгляд кримінальних проваджень щодо корупційних злочинів, як жоден інший судовий процес, спрямований на забезпечення змагальності сторін.

Про це зазначила суддя Верховного Суду у Касаційному кримінальному суді Олександра Яновська під час White-Collar Crime Forum, організованого газетою «Юридична практика».

За її словами, досить часто сторони провадження забувають про те, що кримінальний процес ґрунтується на засадах змагальності. Так, сторона обвинувачення вважає, що працює «в одній зв’язці» із судом, який виправить усі помилки слідства. У свою чергу сторона захисту покладається на презумпцію невинуватості й розраховує на те, що вказівки на процесуальні помилки сторони обвинувачення буде достатньо для того, щоб відстояти свою позицію.

До того ж сторона захисту іноді перебільшує істотність помилок, допущених стороною обвинувачення під час досудового розслідування чи судового розгляду, та суттєвість їхнього впливу на кінцевий результат розгляду справи.

Суддя зауважила, що згідно з позицією ВС порушення КПК України слід вважати істотними лише тоді, коли вони суттєво обмежують фундаментальні права і законні інтереси учасників кримінального провадження.

Крізь призму цієї позиції варто розуміти, що має бути збережений баланс інтересів сторін і завдань кримінального провадження – дотримання процесуальних вимог і в той же час розкриття кримінальних правопорушень та притягнення осіб, винних у їх вчиненні, до відповідальності.

Олександра Яновська також додала, що в практиці ККС ВС досить багато уваги приділяється питанню допустимості доказів, водночас у кримінальних провадженнях щодо корупційних злочинів є своя специфіка.

Так, значну кількість корупційних злочинів було б неможливо розкрити, розслідувати та довести вину осіб, які їх вчинили, без проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Часто сторона захисту оскаржує судові рішення, аргументуючи скаргу істотними порушеннями КПК України в частині визнання доказів допустимими.  

Спікерка акцентувала, що законодавство, зокрема КПК України, не завжди є достатньо деталізованим і не має таким бути, адже передбачити абсолютно всі ситуації, що можуть виникнути в процесі фіксації та розслідування кримінальних правопорушень, досить складно. Тому кожен аргумент і кожна ситуація потребують детального аналізу на предмет істотності порушення прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.

Крім того, Олександра Яновська звернула увагу на позицію об’єднаної палати ККС ВС, котра опосередковано стосується корупційних злочинів і формулює важливий підхід, згідно з яким апеляційний суд може з власної ініціативи здійснити повне дослідження доказів, навіть тоді, коли сторона обвинувачення безпосередньо не заявляла клопотання про це, але у своїй апеляційній скарзі ставить питання про постановлення нового вироку, тобто по суті йдеться про погіршення становища обвинуваченої особи. Таким чином, суд апеляційної інстанції має можливість виявити активність у дослідженні доказів.

Верховний Суд