При зверненні до  суду з апеляційною скаргою  скаржник зобов`язаний сплатити судовий збір на загальних підставах та надати до суду документ, який підтверджує оплату (ст. 296 КАС України). Перед відкриттям провадження у справі або ж прийняттям до розгляду заяв, скарг чи клопотань суд обов’язково перевіряє надходження судового збору до спеціального фонду державного бюджету України у межах кожної справи. Процедура сплати судового збору має певні правила, яких варто дотримуватись платникам, адже так можна уникнути зволікань у розгляді справи.

Усі правові засади, що стосуються порядку сплати судового збору регулюються Законом України «Про судовий збір» №3614-VI. Збір сплачується за місцем розгляду справи у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у  якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору є у вільному доступі на офіційних вебсайтах судів.

Судовий збір можна сплатити як у готівковій, так і у безготівковій формі, у тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»). Платіжне доручення про безготівкове перерахування судового збору чи квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (скарги, клопотання).

Повнота та правильність заповнення реквізитів – запорука успіху

Постановою Правління Національного банку України № 163 від 29.07.2022  затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг (далі - Інструкція), якою встановлені загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, а також вимоги щодо заповнення розрахункових документів.

Відповідно до вказаної Інструкції, платіжне доручення оформляється за вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів та подається до банку, що обслуговує платника, у кількості примірників, необхідних для усіх учасників безготівкових розрахунків. (п. 3.1 Інструкції)

Згідно із п. 37 розділу ІІ Інструкції передбачено, що одним із реквізитів платіжного доручення є «Призначення платежу». Платник заповнює його таким чином, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Важливо, аби у розділі «Призначення платежу» платник вказав відомості про те, яка саме позовна заява оплачується збором.

Також платіжне доручення має бути засвідчене підписом виконавця банку, відповідального за здійснення переказу коштів, і скріплене печаткою банківської установи з відміткою про дату надходження платіжного доручення та його виконання.

Серед інших реквізитів, квитанція про сплату судового збору за подання апеляційної скарги має містити інформацію про суд першої інстанції, номер справи, дату судового рішення, яке оскаржується, та учасників процесу.

Щодо належності заповнення реквізитів платіжного документа варто також звернути увагу на правову думку Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 905/1057/18, а також в ухвалі від 23.03.2021 року у справі 280/3218/20.

Чому це важливо?

Законодавством України не встановлено порядок проставлення на розрахункових рахунках відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду держбюджету. Тому суди зобов’язані перевіряти надходження коштів у межах кожної конкретної справи, використовуючи способи, передбачені законом.

Часто трапляється так, що апелянти надають докази сплати судового збору у вигляді платіжних доручень або квитанцій, у яких відсутні вищевказані реквізити. А це позбавляє суд можливості перевірити зарахування судового збору та є підставою для залишення справи без руху, що відповідно затягує час розгляду справ.

Як діяти скаржнику в разі відсутності підтвердження щодо зарахування судового збору до Державного бюджету?

Одним із доказів сплати судового збору є підтвердження про здійснення переказу коштів до спецфонду Державного бюджету України за рахунками, закріпленими за Сьомим апеляційним адміністративним судом, від Управління Державної казначейської служби України у відповідному районі та області. Належним доказом вважатиметься й квитанція (платіжне доручення) визначеного  зразка.

Втім, таке підтвердження необхідне лише тоді, коли суд не має можливості самостійно перевірити відомості щодо сплати судового збору.

Отже, для досягнення правової визначеності, шляхом реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, скаржник повинен виконати вимоги закону щодо сплати судового збору та надати платіжне доручення, оформлене відповідно до Інструкції.