Обсяг шкоди, спричиненої Україні та її громадянам країною-агресором, оцінити дуже складно. На відновлення нашої країни знадобиться багато часу. Тому законодавча, виконавча влада мають приділяти багато уваги питанням відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок збройної агресії росії. У той же час Верховний Суд не стоїть осторонь цієї проблеми. Так, у квітні і травні минулого року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду та Велика Палата ВС ухвалили кілька рішень, які дали можливість громадянам звертатися до суду з позовами до рф про відшкодування шкоди без надання згоди країни-агресора.

На цьому голова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Борис Гулько наголосив на зустрічі з керівником проєкту Ради Європи «Судові та позасудові засоби захисту прав осіб, постраждалих від війни в Україні» Ганною Христовою.

«Щодо цих рішень були дискусії. Але Верховний Суд, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, судів європейських країн, які мали збройні конфлікти, зробив висновок, що країна, яка не визнає суверенітет України, вчиняє геноцид щодо нашого народу, воєнні злочини, не може мати судовий імунітет в Україні», – сказав Борис Гулько.

Однак, як наголосив голова КЦС ВС, залишається невирішеним питання стосовно повідомлення рф про розгляд таких справ. Тому потрібно внести відповідні зміни до процесуального закону. Наразі повідомлення здійснюється шляхом розміщення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Верховного Суду. Водночас у Верховній Раді України зареєстровано проєкт закону, що передбачає закріплення такого порядку повідомлення на законодавчому рівні. Цей законопроєкт потребує якнайшвидшого ухвалення, оскільки до судів, особливо на звільнених від окупантів територіях, надходить дуже багато позовів про відшкодування шкоди, завданої рф.

Також Борис Гулько акцентував, що найважливіше питання – забезпечення виконання судових рішень про відшкодування завданої країною-агресором шкоди. Таких рішень можуть бути сотні тисяч. І треба уникнути ризику, коли на виконання цих рішень будуть видані виконавчі документи, а держава Україна не зможе їх виконати.

Крім того, під час зустрічі секретар Другої судової палати КЦС ВС Марина Червинська зауважила, що суди ще у 2014 році стикнулися з проблемами при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за зруйноване майно внаслідок збройної агресії на сході України. Ці проблеми були зумовлені передусім відсутністю належного законодавчого регулювання. Громадяни, які втратили майно, стикалися з проблемою доведення завданої шкоди, поставало питання, з кого стягувати шкоду – позови пред’являлися як до країни-агресора, так і до держави Україна.

Торік Верховний Суд ухвалив рішення, яким стягнув компенсацію з держави Україна за те, що вона з 2014 року не розробила дієвий механізм відшкодування шкоди, спричиненої збройною агресією на сході України. Після цього такий механізм було розроблено, але пройшло багато років, тому сума компенсації за численними рішеннями в таких справах може бути значною.

В іншому рішенні Верховний Суд визнав, що саме країна-агресор має відповідати за спричинену нею шкоду. Але необхідно забезпечити ефективне виконання рішень про стягнення шкоди з рф.

Тож, як підсумувала секретар палати, суди вирішують відповідні справи в межах чинного законодавства з 2014 року. Але сьогодні дуже важлива роль законодавця у врегулюванні проблемних питань.

Суддя КЦС ВС Ольга Ступак наголосила на важливості механізму позасудового відшкодування шкоди, завданої агресією рф. «У тому числі завдяки Верховному Суду цей механізм був доопрацьований», – сказала суддя. На виконання окремої ухвали КЦС ВС Кабінет Міністрів України виклав у новій редакції постанову від 18 грудня 2013 року № 947 «Про затвердження Порядку надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій та розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації».

На думку Ольги Ступак, сьогодні варто зосередитися на інформуванні населення про наявні механізми відшкодування шкоди в позасудовому порядку. «Треба доносити до громадян інформацію про те, які на сьогодні є механізми і що вони працюють», – зазначила суддя і додала, що витрати держави на виплати компенсації за зруйноване майно повинні бути надалі відшкодовані за рахунок вимог до країни-агресора.

Також вона зауважила, що після відповідного рішення Верховного Суду вимоги про відшкодування шкоди заявляються вже не до держави Україна, а до рф. Однак поки немає механізму стягнення такого відшкодування з країни-агресора. Тому, на переконання Ольга Ступак, треба орієнтувати законодавчу, виконавчу владу на те, що є позасудовий адміністративний процес відшкодування шкоди, а звертатися до суду громадянам варто в останню чергу.

Крім того, суддя вказала, що до інформування громадян доцільно залучити систему безоплатної правової допомоги. Юристи, що працюють у цій системі, повинні роз’яснювати особам, які до них звернулися, що спочатку можна використати можливості позасудових механізмів отримання того чи іншого відшкодування. «Держава повинна першочергово застосовувати позасудовий механізм відшкодування шкоди. А суди – вже розглядати справи, в яких є проблемні питання, наприклад щодо доказування факту пошкодження майна, суми збитків тощо», – сказала Ольга Ступак.

Секретар Третьої судової палати КЦС ВС Ірина Фаловська зазначила, що європейські країни не виключають можливість виконання рішень про стягнення відшкодування завданої рф шкоди за рахунок конфіскованого майна країни-агресора, розміщеного на територіях цих країн. Однак вона акцентувала, що для такої процедури дуже важливим є питання належного повідомлення рф про розгляд справи в Україні. Це може бути повідомлення через третю країну. Наприклад, у 2008 році таким посередником між рф і Грузією була Швейцарія. У серпні минулого року Україна та Швейцарія домовилися про можливість представництва українських інтересів у росії, однак рф відмовилася від такої пропозиції. «Необхідно забезпечити, щоб усі європейські країни з різними правопорядками могли ефективно виконувати відповідні рішення українських судів», – наголосила Ірина Фаловська.

Ганна Христова зауважила, що агресія рф стосовно України всупереч усім нормам міжнародного гуманітарного права, міжнародного публічного права – перша така масштабна агресія із часів Другої світової війни. «Це означає, що на питання, які сьогодні постали перед Україною, немає заздалегідь відомих відповідей ані в ЄСПЛ, ані в будь-якої іншої європейської чи міжнародної інституції», – сказала представниця РЄ. Вона зазначила, що кожна ситуація вирішується за конкретних індивідуальних обставин справи, а обставин, які склалися сьогодні в Україні, раніше просто не було.

Тому проєкт РЄ покликаний не тільки надати технічну та експертну допомогу Україні, а й залучити найкращих європейських і міжнародних фахівців для пошуку способів подолання проблем щодо захисту прав осіб, постраждалих від війни.

За словами Ганни Христової, сьогодні ніхто у світі не спроможний розповісти, як вчиняти в тих чи інших випадках в умовах, у яких опинилася Україна. Тож необхідно шукати спільні рішення з урахуванням ситуацій, які, можливо, в чомусь аналогічні до тих, що відбувалися в інших країнах, щоб побудувати реалістичні та виконувані механізми, які будуть відповідати європейським стандартам.

У зустрічі, яка відбулася  23 лютого 2023 року, також взяли участь судді КЦС ВС Євген Синельников та Андрій Грушицький, начальник відділу міжнародно-правової взаємодії ВС Ліна Губар.

Верховний Суд