На сьогоднішньому засіданні Пленум Верховного Суду звернувся до Конституційного Суду України з поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) ч. 4 ст. 75 СК України від 10 січня 2002 року № 2947-ІІІ.

Доповідаючи із цього питання, секретар Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі ВС Марина Червинська акцентувала на постанові КЦС ВС від 24 червня 2021 року у справі № 759/6629/19. У ній Верховний Суд зробив висновок, що приписи ч. 4 ст. 75 СК України, відповідно до якої один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом, не відповідають нормам статей 3, 8 та 48 Конституції України.

У розумінні положень ч. 4 ст. 75 СК України один із подружжя, який є особою з інвалідністю, не є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо його пенсія забезпечує йому встановлений законом прожитковий мінімум, однак унаслідок наявності в такої особи інвалідності вона обтяжена необхідністю несення додаткових витрат на своє лікування.

«У постанові КЦС ВС йдеться про те, що призначення особі з інвалідністю відповідної пенсії по інвалідності або іншої соціальної виплати не може перебувати у зв’язку з виплатами, які здійснює подружжя на утримання іншого подружжя, що є особою з інвалідністю. Факт призначення державою пенсії по інвалідності не може впливати на факт призначення судом аліментів на утримання подружжя або ж виключати його», – зазначила Марина Червинська.

Кореляція нужденності з розміром прожиткового мінімуму неодноразово критикувалась у доктрині сімейного права з огляду на саме визначення прожиткового мінімуму, наведене в ст. 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». Тобто цей мінімум можна визнати допустимим лише у випадках нормального життєзабезпечення людини, але він не є достатнім, якщо мова йде про непрацездатну особу, зокрема позбавлену можливості працювати.

Окрім того, Пленум ВС відмовив у внесенні подань до КСУ щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень:

– п. 117 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень”» від 17 червня 2020 року № 720-ІХ, а також стосовно офіційного тлумачення положень п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України у взаємозв’язку зі ст. 8 Основного Закону;

– ст. 87-1 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» від 19 вересня 2019 року № 117-ІХ положенням статей 8, 22, 24, 38, 64 Конституції України;

– підпункту 5 п. 21 розд. І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ в частині виключення абзаців 2 та 3 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про прокуратуру України».

Пленум ВС констатував, що обґрунтованих підстав для звернення до КСУ з відповідними конституційними поданнями немає.

Також Пленум Верховного Суду обрав до складу Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя суддю КАС ВС Олександра Стародуба та суддю КЦС ВС Євгена Синельникова.

Окрім того, Пленум ВС затвердив посадову інструкцію помічників суддів Верховного Суду.

Верховний Суд