«Організація і проведення загальнодержавних виборів в Україні, як і в будь-якій іншій країні, завжди була і є дуже складним процесом, а в післявоєнній державі й поготів. Маємо докласти всіх можливих зусиль, щоб не лише відбудувати Україну, яка з 23 червня 2022 року набула статусу кандидата в ЄС, а й утвердити її на європейському просторі як сильну правову і демократичну державу. Поза межами демократичних виборів зробити це неможливо», – сказав голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Михайло Смокович під час онлайн-семінару «Практика Європейського суду з прав людини у виборчих справах. Європейські виборчі стандарти та післявоєнні виклики для виборів в Україні» 18 листопада 2022 року.

Доповідач нагадав, що під час дії воєнного стану виборче законодавство України є чинним, проте недіючим, адже за такого правового режиму заборонено проводити будь-які вибори. Тому вибори в нашій державі – це ознака мирного часу.

Він вказав на низку проблем, про врегулювання яких потрібно піклуватися нині. По-перше, маємо величезну кількість внутрішньо переміщених осіб, багатьом виборцям немає куди повертатися через зруйновані домівки, стерті з лиця землі села і міста. По-друге, гостро постає питання щодо відновлення територіальної мережі місцевих судів, які вирішують левову частку виборчих спорів. По-третє, наступні вибори в Україні вочевидь зумовлять первинну апробацію норм Виборчого кодексу України (від 19 грудня 2019 року). Отже, буде формуватися нова практика правозастосування виборчого законодавства. Суддівський корпус повинен бути готовим до належного і своєчасного вирішення судових спорів, пов’язаних із застосуванням норм нового ВК України, а також бути обізнаним із міжнародними стандартами й орієнтуватися у практиці застосування Європейської конвенції з прав людини у виборчих справах.

Михайло Смокович розповів, що історія виборів в Україні не знає жодних критичних зауважень до Верховного Суду від Міжнародних спостережних місій. Наприклад, Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів і прав людини завжди надавало позитивні висновки про забезпечення високого рівня демократії на виборах в Україні.

Керівник Відділу виборів та демократії участі Генерального директорату з питань демократії та людської гідності Ради Європи Маркус Адельсбах висловив захоплення тим, що навіть в умовах війни, постійних ракетних обстрілів, а тепер ще й регулярних відключень електроенергії по всій країні суди продовжують виконувати свої функції, здійснюючи правосуддя і водночас поглиблюючи свої знання та навички щодо європейських демократичних стандартів. «Саме ці стандарти і цінності захищають Збройні сили України, весь український народ. Ціна висока – це життя людей. Зважаючи на наслідки війни та збитки і виклики, які вона спричинила для функціонування демократичних інститутів, потрібно рухатися вперед, прагнути розвитку та робити це разом», – зазначив Маркус Адельсбах.

Він поінформував, що фахівці Управління з виборів та демократії участі Ради Європи в рамках проєкту «Підтримка прозорості, інклюзивності та чесності виборчої практики в Україні» на запит Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду підготували тематичний збірник «Практика застосування Європейської конвенції з прав людини у виборчих справах». Огляд вибраних рішень» (йдеться про 12 рішень ЄСПЛ). Також консультанти Ради Європи від України, зокрема доценти Національного університету «Києво-Могилянська академія» Юрій Ключковський та Володимир Венгер, виконали дослідження щодо оцінки потреб «Передумови та виклики для організації й проведення виборів в Україні у післявоєнний час». Обговорення практики ЄСПЛ та цього дослідження сприятиме визначенню подальших можливих напрямів та шляхів удосконалення вирішення виборчих спорів в Україні, сподівається Маркус Адельсбах.

Європейські виборчі стандарти спрямовані насамперед на забезпечення реалізації основних принципів виборчого права: всезагального, рівного, вільного, таємного і прямого голосування. Дотримання цих принципів, серед іншого, забезпечується через незалежність судової влади, а її діяльність має бути прозорою та орієнтованою на забезпечення прав та інтересів громадян. Від якості судових рішень залежить і рівень довіри громадян до результатів виборів, і легітимність обраної влади.

Доповідач поінформував, що між Україною і Радою Європи розробляється новий план співпраці на 2023–2026 роки, спрямований на відновлення та відбудову України. Він запевнив про готовність надавати будь-яку необхідну подальшу підтримку й допомогу у вдосконаленні виборчого законодавства та практики його застосування в Україні.

Юрист Секретаріату Європейського суду з прав людини Дмитро Третьяков розповів, що наповнення збірника «Практика застосування Європейської конвенції з прав людини у виборчих справах» є результатом тривалих дискусій щодо відбору рішень для того, щоб показати різні сторони виборчого процесу саме з погляду прав, гарантованих Конвенцією з прав людини і основоположних свобод. Він розповів про ці рішення, зокрема, у справі «Гліммервеєн і Хагенбік проти Нідерландів» про порушення права на свободу думки, свободу вираження поглядів загалом та свободу вираження поглядів у контексті виборів зокрема; у справі «Подколізна проти Латвії» про викреслення імені заявниці зі списку кандидатів через недостатнє знання латиської мови; у справі «Робітнича партія Грузії проти Грузії» про порушення прав під час повторних парламентських виборів у 2004 році внаслідок особливостей національних виборчих механізмів, а також de facto позбавлення виборчого права приблизно 60 тис. виборців у двох виборчих округах; у справі «Метка Зевнік та інші проти Словенії» щодо відхилення списків заявників як кандидатів у відповідних виборчих округах на підставі правил гендерної квоти, а також усунення з процесу політичної конкуренції через позбавлення безоплатного ефірного часу та доступу до теле- та радіодебатів на національному рівні тощо.

Презентуючи дослідження «Передумови та виклики для організації й проведення виборів в Україні у післявоєнний час», Юрій Ключковський пояснив, що ця робота демонструє певні проблеми, про які вже нині можна говорити, що вони виникнуть, але з якими раніше не стикалися. Звичайно, що режим воєнного стану забороняє проводити вибори як національного, так і місцевого рівня. Такі вибори відкладаються на післявоєнний час. Однак постають запитання: коли саме вибори мають бути призначені і проведені; що потрібно зробити, щоб вони були проведені належним чином, відповідно до Конституції України і європейських виборчих стандартів? Зокрема, чергові вибори народних депутатів України мають відбутися в жовтні 2023 року (остання неділя 5-го року повноважень). Але навіть якщо, як ми сподіваємося, війна завершиться скоро, є серйозні сумніви, чи зможемо в жовтні (менше ніж через рік) провести вибори на всій території України. Особливістю таких виборів є те, що, відповідно до Конституції, вони не призначаються, а проводяться на виконання Конституції. Тож у разі об’єктивної необхідності відкласти проведення цих виборів Парламент має вирішити конституційну проблему – хто може визначити нову дату виборів і яким чином це зробити, адже внесення змін до Конституції під час війни також неприпустиме.

Найгострішими, на думку доповідача, є проблеми щодо проведення місцевих виборів. Фактична ситуація функціонування місцевого самоврядування суттєво відрізняється на різних територіях залежно від ходу бойових дій.

Експерт звернув увагу на такі труднощі післявоєнної відбудови та особливостей організації і проведення виборів, як, наприклад, істотне зменшення чисельності населення в певних громадах і водночас збільшення населення в інших, де знайшли притулок внутрішньо переміщені особи. Масштаб демографічних змін, спричинених війною, засвідчує, що потрібно буде розробити та імплементувати спеціальний механізм актуалізації Державного реєстру виборців.

Юрій Ключковський нагадав, що навіть у мирний час недосконалість законодавчих формулювань викликала спори щодо певних аспектів реалізації пасивного виборчого права, а в післявоєнний час кількість таких спорів, спричинених недостатньою чіткістю нормативного регулювання, збільшиться. Потребуватиме законодавчого вирішення питання щодо умов реалізації права обирати та бути обраними осіб, які вчинили злочини проти основ національної безпеки України, адже кримінальні провадження зазвичай розглядають досить повільно. Також виникне потреба коригувати ценз осілості, оскільки дискваліфікація з виборів через тривале перебування за кордоном чи вимушений виїзд на постійне проживання за кордон в умовах війни будуть непропорційними обмеженням виборчого права.

Володимир Венгер під час виступу зауважив про ускладнення діяльності політичних партій як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях. Вони нині не функціонують на територіях окупованих чи там, де ведуться бойові дії. Є складнощі із структуруванням місцевих організацій політичних партій та фінансуванням їх діяльності. Багато співробітників партійних офісів і партійних активістів мобілізовані або перебувають за межами України.

Також доповідач звернув увагу на потребу у вирішенні таких проблем, як забезпечення роботи територіальних виборчих комісій та визначення можливості формування складу нових, утворення нових виборчих дільниць і, як наслідок, зміни меж виборчих округів через істотну зміну кількості виборців на відповідних територіях. Вкрай складним стане матеріально-технічне забезпечення організації та проведення виборів, особливо на територіях, які перебували в зоні активних бойових дій, ракетних чи артилерійських обстрілів, окупації тощо.

Насамкінець учасники висловили сподівання про те, що Україна переможе у війні вже скоро, а це сприятиме формуванню стійкої правової та гарантованої системи міжнародної і національної безпеки і впевненому розвитку України як європейської демократичної правової держави.

Верховний Суд