Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Олена Губська в межах програми підготовки для підтримання кваліфікації суддів апеляційних адміністративних судів, організованої Національною школою суддів України, розповіла про проблемні аспекти, пов'язані з розглядом справ щодо проходження особами публічної служби.

У своєму виступі доповідачка ознайомила з позиціями Верховного Суду стосовно проходження публічної служби.

Насамперед Олена Губська звернула увагу на постанову КАС ВС від 27 жовтня 2022 року у справі № 640/24789/19, у якій позивач просив поновити його на посаді слідчого прокуратури. У цій справі Суд, зокрема, зазначив, що відповідно до п. 19 розд. ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (в редакції на час звільнення позивача) на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» можуть бути звільнені лише прокурори у визначених цим пунктом випадках, які на день набрання чинності Законом № 113-ІХ займали посади в Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах. Водночас п. 7 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ передбачено, що слідчі органів прокуратури можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації. Крім того, норма п. 7 розд. ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, яка була єдиною в цьому Законі станом на час виникнення спірних правовідносин, що стосувалася слідчих органів прокуратури і передбачала можливість їх переведення на посаду прокурора у реформованих органах прокуратури за умови успішного проходження ними атестації, не означала застосування до таких осіб усіх професійних процедур, обов’язкових для посади прокурора, а також можливість звільнення їх із посад слідчих у разі непроходження або неуспішного проходження атестації для зайняття посади прокурора.

У постанові КАС ВС від 3 листопада 2022 року у справі № 240/20237/20 позивачка просила визнати протиправними та скасувати накази про її звільнення із посади слідчого  Державного бюро розслідувань, поновити її на посаді і стягнути з ДБР всі передбачені виплати. Спірним у цій справі було питання щодо звільнення державного службовця відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (у зв’язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису). Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшли висновку про правомірність оскаржуваних наказів про звільнення, оскільки на час їх прийняття підлягали застосуванню норми не КЗпП України, а норми Закону України «Про державну службу». Верховний Суд наголосив, що правовідносини щодо звільнення між роботодавцем і працівником, зокрема, у разі реорганізації підприємства виникають не з дати початку реорганізації, а з дати попередження працівника про зміну в майбутньому його становища, тобто можливого звільнення. Суд вказав, що у зв’язку зі зміною правового статусу ДБР (центральний орган виконавчої влади перетворений на державний правоохоронний орган) була скорочена посада державної служби, яку обіймала позивачка, внаслідок внесення змін до штатного розпису. Враховуючи зміну правового статусу ДБР та положення ст. 14-3 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», ВС зазначив, що переведення працівників ДБР із посад державної служби на посади рядового і начальницького складу не передбачено. Слідчі ДБР після набрання чинності Законом України від 3 грудня 2019 року № 305-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» не продовжують здійснювати свої повноваження навіть у разі визначення посади слідчого як посади рядового і начальницького складу. Вони здійснюють свої повноваження лише до дня їх звільнення або припинення повноважень на посаді, а зайняття посади особи рядового і начальницького складу в ДБР здійснюється за результатом відповідного конкурсу.

Суддя зауважила, що оскільки до Закону України «Про державну службу» неодноразово вносили зміни, то визначальним для правильного вирішення спору є момент виникнення спірних правовідносин.

Розповіла доповідачка і про постанову КАС ВС від 6 жовтня 2022 року у справі № 440/3397/20, у якій позивач, зокрема, просив суд скасувати наказ про його звільнення з посади територіального органу з надання сервісних послуг МВС України, а також поновити його на відповідній посаді. При цьому позивач вказував на протиправність оскаржуваного наказу, оскільки фактичної ліквідації відповідача не відбулося, а мала місце реорганізація однієї державної організації в іншу. Верховний Суд зазначив, що ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган мова йде фактично про його реорганізацію.

Олена Губська також звернула увагу на постанову КАС ВС від 24 жовтня 2022 року у справі № 260/3647/20 щодо виплати заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру».

Із презентацією Олени Губської можна ознайомитися за посиланням: https://cutt.ly/fM1uPwV. 

Верховний Суд