Суддя, секретар судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Раїса Ханова під час XІ Податкового форуму повідомила, що за 9 місяців 2022 року на розгляд суддів судової палати надійшло 14 тис. скарг. Розглянуто 15 тис. справ і матеріалів, а залишок справ, які перебувають у провадженні суддів, становить 4 тис.

Проте, як зазначила суддя, незважаючи на інтенсивну роботу суддів та працівників апарату, навантаження залишається надмірним. Зокрема, це пов’язано з тим, що органи Державної податкової служби України оскаржують рішення у справах незначної складності (малозначні справи). Так, із 14 тис. касаційних скарг, які надійшли впродовж 2022 року, в 9 тис. відмовлено у відкритті касаційного провадження у справах незначної складності, що становить 60 %. За словами Раїси Ханової, цей відсоток залишається незмінним з моменту запровадження процесуальних фільтрів у лютому 2020 року. 4 тис. 900 касаційних скарг повертаються заявнику, як правило, за відсутності підстав касаційного оскарження та їх обґрунтованості. Натомість відкрито провадження по 5 % касаційних скарг.

Доповідачка звернула увагу і на справи, розглянуті всім складом суддів судової палати. За весь період роботи суду так було вирішено 44 справи.

Крім того, Раїса Ханова розповіла, що з метою надання методичної допомоги суддям здійснюється ведення в електронному вигляді реєстрів справ, переданих на розгляд судової палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду, усталених правових позицій колегій суддів КАС ВС, які розміщені на сайті ВС як публічна інформація. Також здійснюється підготовка аналітичної інформації, зокрема моніторингові та тематичні огляди практики.

Суддя КАС ВС Ігор Дашутін розповів про вирішення процесуальних питань під час розгляду податкових справ у період дії воєнного стану.

Так, говорячи про забезпечення справедливого судового розгляду справ у період дії воєнного стану, доповідач звернув увагу на постанову ВС від 31 травня 2022 року у справі № 140/8301/21. Суд наголосив, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову без участі сторін, які виявили бажання бути присутніми в судовому засіданні, у період дії правового режиму воєнного стану, розуміючи об’єктивні ускладнені обставини щодо можливості сторін прибути до суду (наприклад, призов на військову службу, переїзд до іншого міста, затори тощо), з метою забезпечення права учасників справи брати участь у судовому процесі, має здійснити дії для забезпечення справедливого судового розгляду. При цьому довідка, складена секретарем судового засідання про відкладення розгляду справи, не є документом належної форми такої процесуальної дії.

Розглядаючи постанову ВС від 29 травня 2020 року у справі № 2а-17269/08/0570 щодо застосування принципу доказування в адміністративному процесі, суддя зазначив, що правовий висновок у ній полягає в тому, що неможливість виконання ухвал суду, зокрема, у зв’язку з тимчасово відсутнім доступом до приміщення адміністративної будівлі податкового органу з огляду на проведення на території міста операції об’єднаних сил не звільняє позивача як суб’єкта владних повноважень від обов’язку надання доказів щодо обґрунтованості заявлених ним позовних вимог.

Доповідач ознайомив слухачів із правовою позицією, викладеною в ухвалі ВС від 12 травня 2022 року у справі № 640/7077/20 щодо продовження процесуального строку в період дії воєнного стану. Суд вказав, що продовження строку є наданням нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк. Питання продовження процесуального строку в разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху з причин, пов’язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, з огляду на доводи, наведені у клопотанні скаржника. Сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного продовження процесуального строку, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору абсолютно в усіх випадках, якщо подання касаційної скарги з невідповідністю її вимогам ст. 330 КАС України відбулося ще до запровадження воєнного стану.

Ігор Дашутін звернув увагу також на ухвалу ВС від 18 травня 2022 року у справі № 802/592/17-а стосовно поновлення процесуальних строків. У цій справі зазначено, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою є правом, а не обов’язком сторони. Якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права має відбуватися з дотриманням порядку та строків, установлених положеннями КАС України. Невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги та, як наслідок, повернення заявникові касаційної скарги не належать до об’єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного й обов’язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а отже не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Крім того, доповідач розповів про постанову ВС від 7 серпня 2018 року у справі № 2а-3348/10/1270 щодо відновлення втраченого  судового провадження. 

Суддя КАС ВС Наталія Блажівська висвітлила актуальну практику Верховного Суду у сфері міжнародного оподаткування.

Передусім доповідачка розповіла про правові висновки стосовно строків проведення перевірок щодо контрольованих операцій та нарахування зобов’язань за такими контрольними заходами.

Так, у постанові від 27 червня 2022 року у справі № 440/1053/19 ВС, аналізуючи правомірність нарахувань зобов’язань з податку на прибуток підприємств, вказав, що на дату призначення, проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення діяла норма п. 102.1 ст. 102 ПК України зі змінами, внесеними Законом України від 28 грудня 2014 року № 72-VIІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням», згідно з якою відповідний строк становив 2555 днів. Тому, як зазначив ВС, контрольовані операції за період із 1 вересня 2013 року по 31 грудня 2014 року перевірені, а суми податкових зобов’язань із податку на прибуток за 2013, 2014 роки визначені позивачеві контролюючим органом у межах 2555 днів за останнім днем граничного строку подання податкової декларації за вказані звітні (податкові) періоди. З огляду на те, що станом на 1 січня 2015 року (дату набрання чинності Законом України від 28 грудня 2014 року № 72-VIІІ) строк 1095 днів щодо зазначених вище контрольованих операцій не збіг, висновок судів попередніх інстанцій, що внаслідок застосування контролюючим органом строку, який становить 2555 днів, права позивача порушені, є хибним.

Натомість у постанові від 9 грудня 2021 року у справі № 560/2788/20,  перевіряючи правомірність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо  обґрунтованості нарахування податку на додану вартість, ВС сформував висновок, відповідно до якого, якщо застосовувати підхід рівності сторін перед законом і судом, покладений в основу принципу неприпустимості погіршення становища платника податків у порівнянні з правами контролюючого органу, термін 2555 днів, визначений для проведення перевірки контрольованих операцій відповідно до ст. 39 ПК України, не кореспондується з визначеним законодавцем терміном, що становить 1095 днів, як часом, протягом якого платник податку має право виправити помилку (подати уточнену декларацію) з податку на додану вартість попередніх періодів. Таким чином, ВС вказав про те, що позивач вважається вільним від грошових зобов’язань з податку на додану вартість, визначених контролюючим органом за відповідними податковими повідомленнями-рішеннями.

У фокусі уваги судді були й правові висновки ВС щодо застосування норм права, які визначають методи встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки».

Як зауважила Наталія Блажівська, у постанові ВС від 27 червня 2022 року у справі № 440/1053/19 правовий висновок, зокрема, полягає в тому, що свобода суб’єкта господарювання щодо вибору умов, на яких він буде здійснювати господарську діяльність, зокрема щодо цін реалізації товарів (робіт, послуг), та трансферне ціноутворення перебувають у різних сферах суспільних відносин і правового регулювання. Суб’єкт господарювання може реалізовувати товари (роботи, послуги) за договірною ціною, в тому числі, й у контрольованих операціях, що відповідає принципу свободи підприємницької діяльності. Разом із тим, як встановлено нормою підпункту 39.1.1. п. 39.1 ст. 39 ПК України, обсяг оподатковуваного прибутку в контрольованих операціях платник податку повинен визначити відповідно до принципу «витягнутої руки». Позивач цього принципу не дотримався, оскільки ціну коригував не на підставі показників Platts, правове значення яких визначено як база, що використовується для ціноутворення в галузі добувної та паливно-енергетичної промисловості.

Також у цьому аспекті суддя навела й постанову ВС від 26 травня 2022 року у справі № 160/1816/20. Правовою підставою задоволення позовних вимог платника податків у цій справі слугували встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини про те, що контролюючий орган при порівнянні цін використовував джерело інформації з наявною інформацією щодо рівня цін на залізорудний концентрат із вмістом заліза 62-69 %, однак позивач здійснював за спірними операціями реалізацію саме руди залізної агломераційної, що є відмінним товаром за категорією продукції та властивостями, за якісними показниками й характеристиками, а також і за сферою застосування та технологією виробництва.

Верховний Суд