Першим найбільш значущим судовим рішенням Верховного Суду про забезпечення права на апеляційне оскарження стала постанова Великої Палати ВС щодо можливості апеляційного оскарження ухвал слідчих суддів, яких немає в переліку, що міститься у ст. 309 КПК України. Йдеться про справу № 243/6674/17-к (провадження № 13-16cво18), у якій ВП ВС зробила висновок, що ухвали слідчих суддів про призначення позапланових перевірок можуть переглядатися в апеляційному порядку.

Про це зазначив суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Сергій Фомін під час вебінару.

За його словами, об’єднана палата ККС ВС також зробила кілька висновків щодо можливості оскарження ухвал слідчих суддів. Так, в ухвалі від 19 лютого 2019 року у справі № 569/17036/18 (провадження № 51-598кмо19) ОП ККС ВС вказала, що в аспекті положень ст. 309 КПК України ухвала слідчого судді про повне або часткове скасування арешту майна, постановлена за правилами ст. 174 КПК України, не підлягає апеляційному оскарженню.

У постанові від 31 травня 2021 року у справі № 646/3986/19 (провадження № 51-3335кмо20) ОП ККС ВС зробила висновок про те, що рішення слідчого судді про повернення клопотання про арешт майна, ухвалене слідчим суддею в межах механізму, передбаченого ч. 6 ст. 9 КПК України, у зв’язку з недотриманням при подачі такого клопотання вимог ч. 2 ст. 132 КПК України, не підлягає оскарженню в апеляційному порядку під час досудового розслідування.

«У цій постанові важливою є і мотивувальна частина, оскільки викладені в ній обґрунтування дали поштовх для прийняття багатьох інших судових рішень Верховного Суду. Так, об’єднана палата визначила дві групи рішень слідчого судді, можливість ухвалення яких прямо не передбачена КПК України в межах відповідних регламентованих цим Кодексом процедур. Перша – ухвалені поза межами процедури, передбаченої КПК України (з питань, процедура вирішення яких слідчим суддею не передбачена цим Кодексом), друга – ухвалені в межах передбаченої КПК України процедури із застосуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК України та загальних засад кримінального провадження, визначених ч. 1 ст. 7 цього Кодексу», – зауважив Сергій Фомін.

До того ж, наголосив доповідач, ОП ККС ВС зазначила, що питання про апеляційне оскарження другої групи рішень потребує диференційованого підходу, та виділила три підгрупи. Це ухвали слідчого судді, якими вирішуються питання:

– стосовно обмеження конституційних прав особи (застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту; застосування запобіжного заходу у вигляді застави; відсторонення від посади та ін.);

– що мають істотне значення для здійснення ефективного досудового розслідування (наприклад, відмова в наданні дозволу на затримання, у здійсненні спеціального досудового розслідування тощо);

– щодо долі досудового розслідування чи кримінального провадження в цілому (закриття кримінального провадження на підставі ч. 9 ст. 284 КПК України тощо).

ОП ККС ВС визначила, що перевірці в апеляційній інстанції підлягають лише ухвали слідчого судді, які пов’язані з можливістю істотного обмеження прав, свобод та інтересів особи або мають вирішальне значення для руху досудового розслідування чи кримінального провадження в цілому.

Про інші постанови ККС ВС щодо можливості оскарження ухвал слідчих суддів; суб’єктів, які мають право подати апеляційну скаргу; строків апеляційного оскарження; залишення апеляційної скарги без руху, її повернення або відмови відкриття провадження; відмови від апеляційної скарги, зміни і доповнення апеляційної скарги під час апеляційного провадження – у презентації Сергія Фоміна.

Виступ судді ККС ВС відбувся в межах програми підготовки для підтримання кваліфікації суддів судових палат у кримінальних справах апеляційних судів, організованої Національною школою суддів України.

Верховний Суд