Хмельницький апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу позивача на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області, яким йому відмовили у виселенні колишньої дружини з його будинку.  

Звертаючись до суду, чоловік пояснив, що будинок у селі він успадкував після смерті свого батька у 2019 році. Того ж року він розлучився з дружиною. Тепер у нього інша жінка, однак колишня досі живе з ним в одному помешканні.

Він просив суд виселити колишню дружину з будинку, бо вона, мовляв, вже не член його сім’ї й після смерті попереднього власника, його батька, втратила право користуватися цим житлом.

Красилівський районний суд Хмельницької області відмовив йому у задоволенні позову. Рішення мотивував тим, що жінка має тривалий зв`язок зі спірним будинком, де жила 30 років, що є достатньою підставою вважати його житлом, яке їй належить (у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а виселення стане невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла та призвести до того, що жінка стане безхатьком, тому що іншого житла вона не має.

Позивач уважає, що місцевий суд не зважив на порушення його права приватної власності. На його думку, батько, як власник будинку, встановив відповідачці сервітут й після розірвання шлюбу він припинився. А ще зазначив, що зараз у хаті зареєстровано четверо дорослих людей, що не відповідає вимогам Житлового кодексу та робить неможливим проживання там його нової дружини. Тому просив Хмельницький апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції й задовольнити його позов.

Суд встановив, що відповідачка зареєстрована у спірному будинку з 1992 року, під час перебування у шлюбі з апелянтом – це підтверджує факт згоди власника будинку на її реєстрацію. Законно вселившись, вона набула право на мирне володіння майном як член сім`ї попереднього, а з 2008 року (після його смерті) вже нинішнього власника будинку, оскільки перебувала з ним в зареєстрованому шлюбі й мешкає там 30 років.

«Оскільки у справі, що розглядається, позивач, придбаваючи житло, знав про проживання в ньому відповідача – члена сім`ї власника цього житла, який іншого житла не має та набув охоронюване законом право на мирне володіння майном у законний спосіб, але тим не менше не виявив розумну дбайливість про інтереси відповідачки, не з`ясував, чи відмовляється відповідачка від свого права користування жилим приміщенням, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки ні у ЦК України, ні у ЖК УРСР не передбачена можливість виселення члена сім`ї колишнього власника без надання іншого жилого приміщення (стаття 116 ЖК УРСР та стаття 405 ЦК України)», – констатує колегія суддів ХАС.

Хмельницький апеляційний суд