14 жовтня 2022 року суддя судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Віталій Уркевич виступив із лекцією «Докази і доказування у господарському процесі в умовах воєнного стану у практиці Верховного Суду» у межах правового практикуму, організованого юридичним журналом «Право України» та юридичним порталом «Ratio Decidendi».

Спікер нагадав, що збирання доказів у господарських справах не є обов’язком суду, крім випадків, визначених ГПК України. Згідно із ч. 1 ст. 73 цього Кодексу докази – це будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюють, зокрема, за письмовими, речовими й електронними доказами відповідно до ч. 2 наведеної норми (постанова КГС ВС від 10 червня 2019 року у справі № 903/581/18). У цій постанові також зазначено, що докази, які учасники справи надають до суду, мають відповідати критеріям, визначеним у статтях 76–79 ГПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи):

– належність (постанова КГС ВС від 15 листопада 2019 року у справі № 909/887/18);

– допустимість (постанова КГС ВС від 5 грудня 2018 року у справі № 916/1813/16);

– достовірність (постанова КГС ВС від 21 жовтня 2020 року у справі № 925/594/18);

– достатність.

Водночас Віталій Уркевич зауважив, що нині поняття «достатність доказів» замінено на відносно новий для господарського процесу стандарт доказування – вірогідність доказів (ст. 79 ГПК України, викладена в новій редакції згідно із Законом України від 20 вересня 2019 року № 132-ІХ, який набрав чинності 17 жовтня 2019 року). Нова редакція цієї статті закріплює, що:

1) наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування;

2) питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів підкреслює необхідність зіставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач (постанова КГС ВС від 25 червня 2020 року у справі № 924/233/18). Тобто, за словами судді КГС ВС, із введенням у дію нового стандарту доказування необхідно надати не достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Доповідач наголосив, що Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та зауважував, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. До того ж він не визначає обов’язку суду вважати доведеною і встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги вагоміших доказів, тобто коли висновок про наявність стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18 та від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17).

Крім того, на прикладі судових кейсів лектор проаналізував окремі види доказів у господарському процесі:

– письмові докази (постанови КГС ВС від 19 лютого 2020 року у справі № 915/411/19 та від 19 березня 2019 року у справі № 925/1027/15);

– електронні докази (постанова об’єднаної палати КГС ВС від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21 та постанови КГС ВС від 27 листопада 2018 року у справі № 914/12505/17, від 16 березня 2020 року у справі № 910/1162/19, від 13 жовтня 2021 року у справі № 923/1379/20, від 3 серпня 2022 року у справі № 910/5408/21);

– висновок судової експертизи (експерта) (постанови КГС ВС від 12 лютого 2020 року у справі № 910/21067/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 914/908/18 та від 21 серпня 2019 року у справі № 910/4292/13).

Окремо суддя зупинився на процедурах подання доказів учасниками справи і витребування доказів судом (постанови КГС ВС від 4 липня 2019 року у справі № 908/1932/18, від 5 березня 2020 року у справі № 910/1584/19, від 14 квітня 2019 року у справі № 910/6381/18 та від 7 серпня 2019 року у справі № 910/29116/14), а також на прийнятті доказів судом апеляційної інстанції (постанови КГС ВС від 28 липня 2020 року у справі № 904/2104/19, від 23 липня 2019 року у справі № 917/2034/17 та від 28 травня 2019 року у справі № 925/859/16).

Щодо оцінки судом доказів у господарському процесі Віталій Уркевич зазначив, що докази, які подаються до господарського суду, підлягають оцінці відповідно до ст. 86 ГПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи), згідно з якою суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За словами спікера, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (постанова КГС ВС від 14 грудня 2018 року у справі № 914/809/18). Суд також зобов’язаний дотримуватися принципу оцінки доказів. Відповідно до цього принципу суд на підставі всебічного, повного й об’єктивного розгляду справи аналізує та оцінює докази (як окремо, так і в їх сукупності) у взаємозв’язку, єдності і протиріччі. Така оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи й заперечення сторін (постанова КГС ВС від 28 січня 2020 року у справі № 910/6981/19).

Під час лекції суддя, серед іншого, проаналізував актуальну судову практику стосовно:

– загальновідомих обставин (постанова КГС ВС від 19 червня 2018 року у справі № 922/3946/16);

– преюдиційних обставин (постанови КГС ВС від 28 січня 2020 року у справі № 917/31335/18 та від 20 березня 2020 року у справі № 910/2360/19);

– нововиявлених обставин (постанова КГС ВС від 10 березня 2020 року у справі № 921/96/18);

– оцінки господарським судом висновку судової експертизи (експерта) (постанова КГС ВС від 23 січня 2020 року у справі № 918/36/19);

– оцінки судом доказів щодо поважності причин пропуску процесуальних строків в умовах воєнного стану (постанови КГС ВС від 10 серпня 2022 року у справі № 904/5314/20 (904/764/21), від 30 серпня 2022 року у справі № 17-14-01/1494 (925/83/21), від 1 вересня 2022 року у справі № 904/8456/21, від 7 вересня 2022 року у справі № 911/2130/21 та від 9 червня 2022 року у справі № 922/313/20 (922/3069/21).

Детальніше з презентацією Віталія Уркевича можна ознайомитися за посиланням: https://bit.ly/3MBFG4R.

Верховний Суд