Верховний Суд у застосуванні та тлумаченні умов договору виходить із того, що договір є дуже важливим регулятором цивільних відносин. На це суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, д. ю. н., професор Сергій Погрібний звернув увагу на Міжнародній науково-практичній конференції (в рамках щорічних цивілістичних читань) «Застосування та тлумачення закону і договору».

Сергій Погрібний виступив перед науковцями з різних країн із доповіддю «Тлумачення договору в Україні у практиці Верховного Суду».

Розповідаючи про практику нового Верховного Суду в Україні, він навів вислів Леонардо да Вінчі про те, що «єдиним критерієм істини є досвід», і зазначив, що практика ВС містить найглибше та найширше дослідження законодавства України на предмет його ефективності й справедливості.

Одним із головних досягнень нового Верховного Суду доповідач назвав підхід до договору як регулятора цивільних відносин. З набранням чинності ЦК України 2003 року основне призначення договору як юридичного факту поступилося місцем призначенню договору насамперед як регулятора цивільних відносин, який відсуває на другий план інше його застосування. Договір оцінюється нарівні з іншими джерелами права.

Спікер навів постанову Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі  № 399/590/17, а також окрему думку судді в цій справі. У постанові зроблено висновок, що переважним способом правового регулювання договірних цивільних відносин в Україні є їх саморегулювання, яке здійснюється безпосередньо учасниками таких відносин як членами громадянського суспільства з урахуванням їхніх інтересів.

У постанові Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 756/15123/18 ця ідея мала подальший розвиток. У ній договір прямо визначається як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання й має бути спрямований на встановлення, зміну або зупинення приватних прав та обов’язків.

Переходячи безпосередньо до питання тлумачення договору, яке застосовує Верховний Суд, Сергій Погрібний навів кілька постанов, у яких це питання було предметом самостійного вивчення.

Зокрема, у постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 753/11009/19 КЦС ВС визначив, що істотне значення для оцінки умов укладеного договору має врахування соціально-економічних умов, за яких відбулося досягнення домовленостей між сторонами. У цій справі договір укладався в умовах інфляції, падіння курсу національної валюти стосовно іноземних валют. Предметом дослідження було питання, що потрібно розуміти під так званою умовною одиницею. Верховний Суд проаналізував усталену практику цивільного обороту й дав таке тлумачення положенням договору, що застосовується правило про еквівалент валюти платежу в іноземній валюті до долара США, сума якого визначається на момент укладення договору, а періодичні платежі мали розраховуватися з урахуванням курсу долара США на момент здійснення кожного з них.

Доповідач звернув увагу, що у своїй практиці Верховний Суд визначив чотири рівні тлумачення договору, які застосовуються почергово. Суд має застосовувати наступний рівень тлумачення, якщо попередній не дав результату у з’ясуванні дійсного змісту досягнутої між сторонами в договорі домовленості.

У постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц Об’єднана палата КЦС ВС сформулювала правовий висновок, що у разі, коли правила тлумачення, визначені ЦК України, не дають можливості визначити дійсний зміст умов договору, потрібно застосувати тлумачення contra proferentem («слова договору повинні тлумачитись проти того, хто їх написав»).

Верховний Суд приділив увагу й питанню тлумачення поведінки сторін на стадії укладання договору (постанова КЦС ВС від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20).

Суд, зокрема, оцінював питання, чи досягли сторони згоди за всіма істотними умовами договору кредиту. Доповідач зробив висновок, що укладення договору є певним процесом, який може бути охарактеризований його початком, перебігом, завершенням, власною динамікою та певними етапами. Поведінка кожної зі сторін майбутнього договору впливає на визначення його змісту та умов, відповідно, вона може бути оцінена судом у разі, якщо відносини сторін будуть розвиватися з будь-якими пороками, що призведе до виникнення між ними юридичного спору.

Також Сергій Погрібний звернув увагу на те, що відповідно до ст. 16 ЦК України способи захисту можуть визначатися не тільки законами, але й умовами договору. «Сторони можуть у самому тексті договору конструювати певні засоби захисту. Це покладає на суди України обов’язок і з цього погляду оцінювати зміст договору: визначати, чи передбачили сторони в умовах договору спеціальні способи захисту цивільних прав, відмінні від тих, що передбачені ЦК України», – сказав доповідач. Він додав, що в одному з рішень Верховний Суд зробив висновок, що сконструйовані сторонами і викладені в договорі способи захисту є обов’язковими для суду, який повинен застосувати зазначений спосіб захисту для захисту тих чи інших цивільних прав.

Міжнародна науково-практична конференція (в рамках щорічних цивілістичних читань) «Застосування та тлумачення закону і договору», організована НДІ приватного права Каспійського університету (Казахстан), Німецьким товариством з міжнародного співробітництва та партнерами, проходила у м. Алмати 22, 23 вересня 2022 року в режимах офлайн і онлайн. 

Презентація Сергія Погрібного (мовою спілкування на заході) – https://bit.ly/3dShf6v.

Верховний Суд