28 липня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу № 910/702/17 за позовом ТОВ до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу в частині, що стосується ТОВ. Указаним рішенням дії ТОВ й інших суб’єктів господарювання –відповідачів у справі АМКУ (встановлення і підтримання на інформаційних табло стаціонарних АЗС подібних між собою роздрібних цін на бензин марки А-95 та дизельне паливо; встановлення умов реалізації бензину марки А-95 та дизельного палива, за яких доступ споживача до інформації про розмір остаточних роздрібних цін є обмеженим через застосування складних і непрозорих програм лояльності, умов проведення акцій та надання знижок) визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 1 ст. 50 та ч. 3 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення схожих дій на ринках роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами, які призвели до обмеження цінової конкуренції.

Рішенням господарського суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суди першої та апеляційної інстанцій, зокрема, встановили, що АМКУ, керуючись інформацією операторів ринку й експертів, визначив в оскаржуваному рішенні фактори, що впливають на формування роздрібних цін на моторні бензини та дизельне пальне, якими передусім є:

• ціни на нафтопродукти на європейських ринках за котируваннями Platts;
• закупівельні ціни нафтопродуктів;
• податкове навантаження, що діє в Україні (зокрема, акцизний податок на роздрібну реалізацію та ПДВ);
• курс долара США і євро;
• торговельна надбавка (маржа), достатня для покриття обґрунтованих витрат та отримання прибутку.

АМКУ, здійснивши в зазначеному рішенні детальний аналіз кожного із цих об’єктивних факторів, дійшов висновку, що хоча всі відповідачі у справі АМКУ мали різні можливості та умови при закупівлі нафтопродуктів і неоднакову ціну такої закупівлі, яка змінювалася різним чином протягом дослідженого періоду, все ж роздрібна ціна у відповідачів протягом того ж періоду демонструвала повну схожість, а зміни роздрібної ціни – майже абсолютну синхронність.

З огляду на наведене суди першої та апеляційної інстанцій погодилися з висновком АМКУ, що за наявності такої різниці в закупівельних цінах настільки схожі роздрібні ціни реалізації відповідачами у справі АМКУ бензину марки А-95 і дизельного пального на інформаційних табло стаціонарних АЗС та така синхронність у зміні траєкторій роздрібних цін не можуть бути пояснені об’єктивними ринковими причинами. Отже, єдиною причиною такої цінової поведінки є узгоджені дії відповідачів у вигляді вчинення схожих дій.

Верховний Суд, залишаючи без змін рішення попередніх судових інстанцій у цій справі, зазначив, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтверджуються і не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність передбачених законом підстав для визнання недійсним рішення АМКУ.

Постанова КГС ВС від 28 липня 2022 року у справі № 910/702/17 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/105571769.

Верховний Суд