Рівненський апеляційний суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши учасників судового розгляду, погодився з висновком місцевого суду, що оспорювана інформація є оціночним судженням, оскільки не містить фактичних даних, викладена у формі суджень, суб’єктивної думки відповідача з застосуванням мовностилістичних засобів, є критикою, оцінкою дій, а тому і не підлягає спростуванню та доведенню її правдивості.

Суд апеляційної інстанції переглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника депутата Рівненської обласної ради на рішення місцевого суду, яким позивачеві відмовлено і задоволенні позову про спростування недостовірної інформації та стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 100 000 гривень. Апелянт наполягав на скасуванні рішення суду першої інстанції та ухваленні нового — про задоволення позовних вимог. Увагу колегії суддів представник акцентував на тому, що поширена на одному з рівненських телеканалів, на ютуб-каналі, а також у соцмережі інформація, підлягає спростуванню, оскільки дискредитує ім’я його довірителя, принижує його як людину, як моральну особистість, негативно впливає на соціальну оцінку суспільства та ділову репутацію.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги представника позивача.

Суд встановив, що у червні 2021 року на одному з рівненських телеканалів позивач і відповідач брали участь в інформаційно-аналітичній програмі. Відповідач висловився у бік рівненського депутата, який після цього звернувся з відповідним позовом до суду.

Спірні відносини виникли з приводу реалізації позивачем права на спростування зазначеної інформації, оскільки вважав її недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд взяв до уваги ту обставину, що межа допустимої критики стосовно політичного діяча, а позивач — депутат Рівненської обласної ради — є значно ширшою, ніж пересічної особи. Публічні особи неминуче відкривають свої слова і вчинки для ретельної уваги всього суспільства, повинні це усвідомлювати.

Така позиція висловлена у висновках Верховного Суду у постановах від 23.07.2020 року у справі № 607/5713/17, від 29.07.2020 року у справі № 607/2775/17, від 09.10.2019 року у справі № 369/1281/17.

Вихід матеріалів у засобах масової інформації зі згадуванням позивача, як публічної особи та відображенням критики його певних дій, саме по собі не можна визнати таким, яке принижує честь, гідність та ділову репутацію, адже межа критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної людини.

Оспорювана інформація є оціночним судженням, оскільки не містить фактичних даних, викладена у формі суджень, суб’єктивної думки відповідача з застосуванням мовностилістичних засобів, є критикою, оцінкою дій, тому не підлягає спростуванню та доведенню її правдивості.

Наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими, спростовуються встановленими судом обставинами справи та по своїй суті зводяться до незгоди скаржника з висновками суду. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Рівненський апеляційний суд врахував положення практики ЄПСЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судовим рішенням на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (Hirvisaari v.Finland («Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).